Выбрать главу

— Вибачте, частково?

— Для початку кордони відкриються для ринку, а вже потім для всіх

людей.

— З таким я згоден на всі сто, але ваші умови мене починають лякати.

— Ми не Євросоюз, щоб ви боялися наших пропозицій. Перші вимоги

вам оголосить пан Елерон, а я зараз відійду на пару хвилин. — Тонкі фари

на шоломі Рицаря перестали світитися, він ніби потух.

— Буду говорити коротко і ясно, — Елерон підійшов ближче до столу.

— Перший пункту це грамотна усвідомленість тутешньої мови, кожен

третій повинен вивчити слов'янську мову, ваші перекладачі працюють

добре, але істинної суті мови вони не передають.

— Заждіть ми ж...

— Пункт номер два це заборона користуванням телепортацією, зброєю

та інформаційними технологіями. Пункт номер три — повна довіра і

покірність всіх ваших компаній і малих підприємців. Пункт номер чотири

— це повний перехід вашого району на тутешню глобалізовану культуру, розповсюдження вашої культури забороняється у всіх творчих виглядах.

Рицаря фари (які імітують очі на шоломі) знову засіяли голубим

сяйвом. Рукою він зупинив Елерона і заговорив:

— Пан Елерон забув додати, що ваша культура дуже пагубно може

впливати на тутешні народи, ми просто зберігаємо тутешнє суспільство від

деградованого знищення.

— Я цілком і повністю підтримую ваші пропозиції, — радісно сказав

Терен. — Я пам'ятаю до яких проблем призвела наша культура, і король не

дасть цьому збрехати. Проблеми бачу тільки в першому пункті, мову вашу

в нас мало людей вивчили, оскільки вона повністю відрізняється від нашої.

— Тому важливо щоби її знали всі. — Спокійно відповів Елерон, — ця

мова раніше була у всіх світах, але лишилася вона тільки у перероблених

варіантах на деяких Землях.

— Ви про російську мову з першого світу? — перепитав король.

— Так, російська єдина мова котра найбільше нагадує нашу. Ми вам

дамо пару методів для скорого вивчення мови.

— Це добре! — Тенор взяв перед собою тонку стопку паперів, — ці

документи я маю підписати?

— Так, ви чули що в цьому світі немає писаних законів і конституції?

— запитав Елерон.

— Так чув, у вас ще не все треба офіційно оформлювати.

— Але для вас ми підготували закони й конструкцію, це часова міра, через те, що у ваших людей не дуже добре працюють внутрішні кони

совісті.

— Це цілком розумію.

— Чудно! — Елерон дістав свій артфон щез.

Рицарь подивився прямо на Терена.

— Думаю ви не будите порушувати наші домовленості, бо другого

разу може і не буде такої можливості. До побачення. — Рицарь махнув

рукою і також щез.

Генрі сидів до сих пір наляканий, не кажучи ані слова. Терен підписав

пару документів і обернувся до свого короля.

— В мене таке відчуття ніби Рицарь знає про наш план.

— Він може догадатися. — Генрі взяв під контроль страх і піднявся з

крісла, — але конкретний план він не знає.

— Ви вірите, що він все бачить?

— Келзей каже що це дурниці, а я його слову довіряти можу.

— Келзей це міністр оборони із Гіпербореї?

— Сьогодні мені знадобиться моє замовлення, можеш сам зв'язатися з

нашим штабом?

— Це дуже ризиковано, Елерон тільки но сказав, що ЗЧС засікли наші

портали. Мої домовленості можуть поїхати коту під хвіст, і нам далі

прийдеться тут гнити!

— Як тебе легко надурити. — Генрі зложив руки до заду і повернувся

спиною до Терена. — Запудреня мозків світлим майбутнім і нібито

правильними вчинками, це одна із маніпуляцій Рицаря. Не думай, що він

дасть тобі, ЗЧС і цьому світу краще майбутнє, це просто дурниці. Краще

майбутнє буде тільки після його знищення.

— Вибачте ваша величносте, але ви не за людей боретесь, я відчуваю

тут переслідування особистих цілей, а конкретно — помсту за відняте

королівське життя.

— Він не тільки мені життя знищив, а й тобі та всім іншим може, якщо

ми його не зупинимо. — Генрі дістав артфон і включив телепортацію. —

Подзвониш потім мені номер котрий називав раніше.

З'явившись на базі Генрі постукав по стіні й покликав Лару. Вона

швидко вийшла з вітальні.

— Ти чого кричиш?

— В смислі я кричу? Ми виходимо зараз чи як?

— Келзей зараз з кимось через телефон розмовляє.

— Ми й так без нього йдемо за кристалом.

— Ні, ти не зрозумів, ми синхронно будемо виходити. Чого ти такий

сумний Генрі?

Генрі мовчки пройшов до своєї кімнати й зупинився відкриваючи

двері: