— Марно я тебе не послухав, не треба було йти мені по справах.
Келзей сидячи на своєму офісному кріслі підняв інший телефон з
проводом і подзвонив на скритий номер. Після недовгих гудків трубку
підняли, з того кінця дзвінку пролунав нервовий голос:
— Ти гад помилився номером.
— Це я, Келзей.
— Ні я Келзей, ти своє місцеположення не сховав.
— Ти й так знаєш де знаходиться моя база.
— Навіть не думай, що зможеш мене відстежити, номер хоч і від
старого телефону, але я захищений по остатньому піску техніки. І в мене
часу розмовляти немає…
— Ти чимось важливим зайнятий Фелер?
— Не зовсім, але це більш цікавіше ніж розмова с тобою.
— Не роби виводи на перед, я знайшов точне місцеположення
остатнього кристала.
— О, мені якраз ще один не завадить, стоп. А кристалів тільки чотири?
— Тихше, не поспішай. Я не сказав, що віддам його тобі, але ти
можеш сам його забрати, я кину тобі координати.
— З чого така нечувана щедрість? — в голосі Фелерміта почулись
нотки радості.
— У нас один ворог, тому працювати маємо разом.
— Це мудре рішення.
— Тільки без зайвих рухів, просто прилітай туди та забирай кристал.
— Мені хочеться вірити тобі Кел, але чуйка мене насторожує, ти явно
щось задумав.
— Або ні. — Келзей відправив координати по телефону і відключив
зв'язок. Зійшов, на перший поверх він покликав всіх до вітальні.
Генрі вискочив зі своєї кімнати, знайшов Лару і притягнув її за руку на
збори.
— Я вже домовився з Фелермітом. — Сказав Келзей стоячи посеред
вітальні.
— Домовились?! — перезапитала Лара сідаючи на краєчок дивану.
— Маю на увазі не домовився, а заманив його в пастку, вам лише
треба прийти туди чим по швидше, я постараюсь домовитись там з
місцевою адміністрацією щоби вам виділили вчених й солдат і по більше, вони допомагатимуть відкрити склеп й заарештовувати Фелерміта.
— А скільки летіти з відси до того склепу? — запитав Генрі.
— Як летіти то п'ять годин. Ви все ж таки артфони беріть, бо Фелеру
летіти до того склепу не більше пів години.
— Він може подумати, що ми приготували пастку і не прийде.
— Прийде, він полюбе захоче забрати кристал... Ви вже готові?
— Так готові. — Лара клацнула по артфону і її одяг змінився на
бойовий костюм з жовтими вставками.
Генрі з Ларою щезли, лишивши Келзея самого. Він побіг до свого
кабінету, перевдягнувся в офіцерську уніформу, вийшов із бази й закрив
двері на ключ.
"Такс, а як я буду добиратись до Ловера, артфон все ж таки не беру.
Точно, в гаражі машина стоїть".
Він знову відкрив двері ключем і побіг через весь будинок у гараж, швидко очима знайшов машину (накриту плівками), все поскидавши з неї
він заліз в простірний салом. В машині руля не було тому керування було
на автопілоті. Ворота розсунулись запускаючи в гараж сонячні промені, машина обережно виїхала, двері закрилися за нею.
Через двадцять хвилин машина привезла його до потрібного місця.
Чорні ворота військової бази відкрилися і він проїхав у двір. Машина
висадила його на тротуарі перед будівлею і самостійно поїхала
паркуватися. У парадного входу його зустрів Мерік, крім військової
уніформи за спиною у нього висіла велика сокира. Він мовчки дочекався
коли Келзей пройде в середину і разом вони рушили по коридору.
— Ви швидко приїхали пане Келзею.
— Я на швидкості чотириста кілометрів за годину гнав, дякуючи
автопілотам, проблем на дорозі не було. Вітхорд вас усіх зібрав?
— А що нас збирати? Ми телепортацію також маємо. — Мерік відкрив
двері у кабінет в якому сиділа повна його команда. Пройшовши в середину, Мерік закрив двері на ключ.
— Міністр оборони, ми раді вас бачити. — Солдати встали рівно й
одночасно привіталися.
— Я вас більше радий бачити, Мерік, Вітхорд, Жилд і Фізер.
— Котра наша ціль? — запитав Мерік стоячи до своєї команди.
— Зараз все поясню. — Кел підійшов до столу навпроти четвірки, —
про нашу місію ніхто не має знати, особливо Рицарь, це моє прохання. Ми
йдемо захоплювати гніздо або базу терориста Фелерміта, який чудом втік
від вашого ув'язнення.
Мерік єхидно посміхнувся даючи зрозуміти, що всі й так знають
причину його втечі.
— Але наша ціль не він, ми повинні забрати червоний кристал, треба, щоб хтось підібрав до нього компактну валізу.
— Які розміри у кристалу? — запитав Фізер, крутячи леза коси.
— Розміри такі ж самі як у зеленого кристала, хто його забирав має