— Повністю ні, но конкретні етапи вже здійсненні.
— Може ви нам скажете які етапи здійснилися?
— Це не входить до плану.
— Може вам слід переписати план?
— Не я його придумав і не мені переписувати.
— А кому тоді..
— Достатньо Келзей! – рявкнув Карталус, — твої питання ніколи не
закінчаться!
— Добре Карталус, то що ти нам пропонуєш?
— Пропонувати вам маю я, – відповів Рицарь, – у вас вже немає волі
не підкорятися мені.
— Ви посягаєте на наше священне право вибору.
— Без вашої допомоги мій план ніколи не здійсниться.
— Нам не почулося? – зацікавився президент.
— Мою нещастя що ні.
— Так, вагомий аргумент… — Келзей перевів гнів у спокій, щоби
краще концентруватися на словах Рицаря, — для чого ви знищили інші
країни в четвертому світі? Чи не вигідніше домовлятися, в них нібито
технології більш розвинуті.
— По-перше, країни ніхто не знищував, тільки їхню гнилу
капіталістичну систему. Я зробив велику послугу їхньому народу і всім
іншим країнам.
— А в нас також система гнила…
— На оборот. По-друге, вас немає сенсу знищувати, тому що ви робите
майже все правильно…
— Правильно для кого? – перепитав Карталус.
— Для майбутнього людства і нашої перемоги. Не будемо вдаватися в
дрібниці, головне те, що з вами в майбутньому проблем не виникатиме.
— А ми ні. — Перебив його Келзей. — Ви заговорюєте нам зуби та не
даєте можливості ставити нормальні питання!
— Це ти про що? – запитав президент.
— Рицарь спеціально говорить так, щоби ми думали як йому вигідно.
— Я згоден з тобою. – відповів Рицарь, – скільки б вам не заплутувати
думки, ви б все одно запитали потрібні питання. Я відповім вам всім, но не
зараз, оскільки наша розмова доходить до своєї кульмінації, у вас мало
часу, і в мене його зовсім не має на зайві секунди. Я прийшов саме зараз
щоби дати вам завдання, і вибрати того хто зможе вас всіх врятувати. Я
можу побачити все, що завгодно, но такий порядок діє не на всі речі, точніше тільки не на ті, які пришли не із нашого виміру, а таких речей
можете не сумніватися зовсім мало, точніше тільки один, завдяки цьому
нам разом вдасться здійснити всі мої плани, і мрії. Даю підказку це зброя. Я
все сказав. У вас є до десяти хвилин часу розгадати про яку зброю йде
мова, тому поспішіть. О, і вам положено помічника в допомогу. – Рицарь
щез, і з'явився через пару секунд, тримаючи під рукою Генріха. – Це той
самий король що прибув з іншого світу.
— Але, як ми будемо його розуміти? – перепитав Келзей. – Нам же
потрібен перекладач.
— Цей прилад, що захищає двері, і буде вам перекладати. Цінуйте час
вам даний. – З цими словами Рицарь щез.
В кабінеті піднявся шум із голосів.
— Робити мені не що! – роздратовано сказав президент.
— Зв'язок зараз працює, ми можемо зв'язатися з охороною і викликати
спецзагін. — Хитро сказав Карталус.
— Викликай їх негайно. Але навряд чи зараз вони нам допоможуть.
Через пару секунд у залі піднявся шум від голосів. Місця в залі було не
багато, тому всі поділились на групи: президент взяв собі короля Генріха, Карталуса і ще з десяток людей. Міністр оборони Келзей лишився сам, оскільки він один із присутніх мислив інакше. Келзей поклав лікті на стіл, склав пальці у кулак перед лицем і натиснув на навушник у лівому вусі.
— Лара ало, ти все чула?
— Не все, — відповіла асистентка, — зв'язок відновився від тоді як
Рицарь почав говорити про пошуки.
— А коли він з'явився зв'язок був?
— Ні… я думала вас повбивали, но перевіривши деякі камери у
коридорі, я зрозуміла що вас тримають у залі, а згодом здогадалась, що це
той самий Рицарь.
— Зрозуміло… ми беремось за це діло?
— Ась?
— Так, за ці самі пошуки, ні в кого зараз не має прямого доступу до
всесвітньої бази даних.
— А у вас?
— Для цього є ти Ларо.
— Геніальний хід! З чого почнемо?
— Дивлячись на Рицаря в притул, можна відразу відкинути усі зброї з
простими механізмами.
— Я чогось подумала про металеві кулі.
— Ну не опуститься Рицарь до такого рівня.
— Це був жарт сер…
— Дякую, я догадався.
— То що у нас лишається після такого відбору? Важкі механізми, технології на еретичних сферах і ай— ті?
— Навряд чи йому потрібна якась нейромережа. Я б скоріш е
допустив, що він шукає не те що в нас є або заборонено, йому потрібно
щось складніше.
— Може стародавні реліквії?
— Чому таке припущення?