пілотній панелі було тільки три фізичних кнопок. Інстинктивно
натиснувши на найбільшу, літак запустився, екрани по всім бокам
засвітилися і почали показували все довкола, передній екран виводив
важливі функції під руку. Мефорій взявся за чорний патик з кнопками
навпроти (штурвал) і потягнув його на себе, вся машина злетіла у гору на
півтора метра й обережно опустилась. Він радісно відкрив двері:
— Чув Селевін! Це просто бомба, а не гелікоптер! Мені хватило цих
пару хвилин, щоби зрозуміти як працює система, плюс всякі системи самі
обережно коректують політ.
Бокові двері така відчинилися і з них вийшов Селевін.
— В мене така ж сама радість. — він підійшов до воріт і натиснув
кнопку, ворота почали по малу розкриватися. — До речі, по встроєним
раціям ми можемо перемовлятися. Вилітай з гаража, я за тобою.
Танк в середині нагадував серверну кімнату з багатьма комп'ютерами
та екранами. Включивши голосову систему у салоні пролунало голосне
дихання Мефорія.
— Від мікрофона відійди! — крикнув Селевін, — я твоє дихання чую.
— Справді? А де ж тут мікрофон?
— Не переймайся, дистанційно включив у нас шумодав, тепер тільки
голоси будуть чутні.
Гелікоптер вилетів на двір, за ним і танк. Мефорій злетів вище будинку
і приземлився на дах танку.
— Нагадую тобі Мефорій, що їх треба з'єднати, для цього просто
підтвердь мої налаштування.
На передній екран Мефорію вистрибнуло повідомлення з пропозицією
прийняти з'єднання з танком, він прийняв і гелікоптер на автопілоті
правильно сів на дах танку.
— Пише що все готово.
— Бачу Мефор, в мене теж екрани є.
— Летіти будемо чи як?
— Куди? Для початку зайди мапу й напиши там координати.
— Кітеж— град, музей біля Макоши. — промовив Мефорій.
— Ваше місце знайдене, — відповів комп'ютер, — одна година до
прибуття, рухайтеся за маршрутом, будь ласка.
— Нічого собі, як ти догадався до голосового пошуку?
— Не знаю чому це ти не догадався.
— Ладно, а тепер тікаємо з відси поки нас ЗЧС не зупинили.
Гелікоптер по дизайну ідеально підходив до танку, тому було схоже
ніби у повітря злітає одна ціла конструкція.
Смерть Фелерміта
— Погано… то де ви зараз?
— Пролітаємо над Лердоном.
— О, та це неподалік бази Келзея, він зараз якраз мав поїхати в Кітеж
— град.
— Якось стрьомно туди їхати...
— Інших варіантів не має. Все я зайнятий до мене гості прийшли. —
Фелер відключився і положив трубку на стіл дивлячись у монітор в якому
камери засікли п'яті невідомих тіл. Перед ним лежав червоний кристал з
якого стирчали різні кабелі та шлейфи. М'яке червоне світло згасло коли
Фелерміт поклав кристал у залізну валізу і лишив її на сусідньому столі.
Він хотів вже збиратися як сигналізація попередила коротким звуком, камера засікла п'ятеро чорних силуети які вбігають в під'їзд
багатоповерхового будинку. Фелерміт зарядив снайперську гвинтівку і
повісив на плече, на пояс повісив меч з кривим лезом. Двері відкрилися і в
середину кімнати забігли солдати з автоматами у готовій позиції.
— А як ви підписались на дев'ятий поверх за пару секунд?
— Тепер ми прийшли до тебе Фелер. — Келзей підняв скло на шоломі
й оголив лице, — здавайся без зайвих рухів, ми не хочемо робити тут
самосуд.
— Ти кого насмішити пробуєш? — Фелерміт дістав меч, лезо засіяло
червоним лазером. — Бачиш які трюки я зробив з енергії кристалу, і це
тільки початок. Я так і знав, що ти мене дуриш з кристалом, який дурень
повірить що ти віддаси запросто кристал, не сподівався мене тут зустріти?
Думав я усвідомлено піду у пастку?
— Ми це робимо не тільки для тебе. — Келзей опустив автомат, — цей
кристал нам потрібен як ключ для спасіння людства від планів Рицаря, ти
повинен це розуміти!
— Знову свою маніпуляцію включаєш. — Фелер нагнув гвинтівку на
плечі й стрельнув у протипожежний ящик.
Все приміщення моментально охватило густим туманом. В сторону
Фелерміта полетіли кулі, більшість із яких відбились від меча. Він сховався
за стіл і почав вираховувати момент щоби пробігти й забрати валізу з
сусіднього столу, але постійний потік куль у повітрі не давав навіть
виглянути зайвий раз. Обстріл припинився, в його сторону полетіли
електрогранати, точними ударами меча він відбив їх у зворотному
напрямку. Поки п'ятірка ховалась від своїх гранат, Фелер перекотився до