Выбрать главу

попробував схопити її за ногу, але силовий щит не дав цього, розлючений

він обігнав та стрельнув їй у лице розривною гранатою. Ударна хвиля

відкинула Лару в низ, а валізу в бік. Селевін схопив валізу і полетів до низу

щосили. Генрі побачивши проблему, включив на артфоні розрядну хвилю, телепортувався по переду Селевіна і запустив її. Кругла хвиля вивела з ладу

їхні ранці. Падаючи в очах Селевіна з'явився панічний страх, він притиснув

валізу руками до тіла і перестав думати. Біля них з'явився Рицарь. Його

золоті лати засліпили всім очі. Не встигши здивуватися їх всіх

телепортувало на десять метрів над землею, фіолетовий промінь різко

зупинив всі тіла у повітрі. Вони обережно опустилися на траву. Рицарь

перший приземлився на землю, підійшов до лежачого тіла Селевіна й

вільно взяв валізу.

— Хороша робота Генріх, — прогримів його басистий голос, — і ти

Лара стараєшся як можеш.

— Що з ними? — Генрі підійшов до лежачих Мефорія і Селевіна.

— Їх артфони не захистили від інерції як вас, тому вони будуть ще

пару годин у комі. — Рицарь обернув золотий шолом в сторону Лари, — я

заберу кристал на деякий час, всі інші кристали вам віддадуть, а тіла

терористів заберуть ЗЧС.

У полі повсюди почали з'являтися солдати у чорній уніформі на якій

було написано "ЗЧС". Дюжина людей взяла тіла й щезли разом з Рицарем.

— Що це було?! — викрикнув Генрі.

— Ти все бачив. — Лара на артфоні включила "хмарове збереження" і

дістала величезний намет.

— Еее, Ларо ти що робиш? Невже у цьому полі хочеш залишитися?

— Тут тихо і спокійно.

Коли намет надувся, вона перша зайшла в середину.

— А якщо я випадково зроблю дірку? — хитро запитав Генрі заходячи

у намет.

— Цей матеріал тільки кулею можливо пробити, — Лара встала по

середині, положила артфон на підлогу і, перед нею з'явилися два зелених

крісла зі столом, — сідай, зараз будемо міркувати, що далі робити.

— Я не вірю, що Рицарь віддасть нам два кристали.

— Гелікоптер і танк, що ми підірвали були із нашого гаражу.

— Ой, хочеш мене за погано зроблені пастки сварити?

— Забуть про це, я боюсь, що вони могли забрати кристал з нашої

бази. — Почувши сильний вітер, Лара швидко обернулась, готуючись до

бою.

— Ні, кристал дуже добре захований.

— Навіть з цим кристалом, у нас тільки один, а треба ще три.

— Келзей... — Генрі зрадів від правильного проговорення цього імені.

— Кел вже по любому нас на базі чекає з червоним кристалом.

— Але ще один в ЗЧС, от ми й приїхали. Будемо надіятись, що Рицарь

нам дасть всі кристали. — Лара дістала білий завернутий пергамент із

рюкзака.

— Точно, я вже зовсім про нього забув.

— Це наша остання надія, — вона розвернула згорток, — кінцевий

ваш шлях, вже майже близький, відгадка в словах, пергамент закрий, для

чого твій разум? Себе запитай, подумай відразу, всю силу згадай, не треба

вам більше нікуди іти, це все в матеріалі ти можеш знайти, глянь у душу

листочку, куди далі захочеш, відкрити дорогу, до зброї ти зможеш. Ця сила, що всіх так манила, буде у ваших могутніх руках, робити усе, що завгодно

ти зможеш, літати, воскресати, світи покоряти но все це не просто дається

за так, добро рознесіть по чорних світах. Кінець.

— Знову римовані загадки. — Генрі видохнув, щоб не закричати, — як

я їх ненавиджу.

Лара продовжувала переглядати кожне слово. Генрі відкинувся на

кріслі та включив артфон. Через пару довгих хвилин лазаня по соцмережах, він відключив артфон і звернувся до зайнятої Лари:

— Надіюсь твій геніальний розум допоможе нам. Щось знайшла?

— Фраза "заглянь в душу листочку" непокоїть мене.

— А мене цей надувний намет непокоїть, його ніби вітром зараз здує.

— Що означає заглянути в душу листочку? Перше це подивитися на

нього під мікроскопом.

— І ти розумієшся в тих атомах?

— Нам атоми не потрібні, спочатку взнаємо із чого він зроблений. В

його складі присутні незвичні компоненти, як для паперу, це можна

побачити коли на нього попадають сонячні промені, в його незвичному

відблискуванні щось є.

— Може просто лаком покритий, або плівкою обклеєний, від води та

повітря.

— Зараз це взнаємо, Генрі дай свій артфон мій зайнятий. — Взявши у

нього артфон, включила камеру, "макро режим".

Артфон почав наближати зображення пергаменту, поки не було видно

молекули. Лара включила перевірку всіх мікроелементів, і аналіз показав