довгий список.
— Ці незрозумілі біологічні назви тобі щось кажуть?
Вона переглядала весь список поки не зупинилась на одній назві.
— Це ж садолін!
— Ура! І що воно означає?
— Це молекула яка присутня тільки у тисячолітніх червоних деревах.
— О клас, і що далі?
— В нас тільки один ліс де вони ростуть, і я знаю приблизно де він.
— Що ти думаєш де взяли деревину для паперу там може бути й меч?
— Іншого варіанту у нас просто немає.
— Ладно, мені вже цей вітер спину продув, вертаємось на базу. —
Генрі взяв зі столу свій артфон і телепортувався у коридор бази, за ним
Лара на кухню. Генрі пройшов в гараж, і зупинився при вході.
— А чого тут так багато місця стало?
— В нас танк з гелікоптером сперли, що забув? — крикнула Лара зі
своєї кімнати.
— Жартую. Ти Келзея бачила?
— Сам зайди у його кабінет, або ні, тебе лишати самого тут не можна.
— Що?!
Лара мовчки пройшла біля нього на сходи, швидкими кроками
піднялась у гору і постукала у двері кабінет.
— Пане Келзей, ми вже прийшли. — Відповіді не було.
— Спить значить, — сказав Генрі піднімаючись по сходах.
Лара потягнула ручку на себе, і двері відкрились.
— Його тут не має.
— Як не має? — Генрі забіг в кабінет.
— Дивись, що тут нам лишили. — Лара підійшла до столу, на ньому
лежала велика валіза, натиснувши великими пальцями на замок кришка
валізи відкрилася, кабінет засіяв різнокольоровим сяйвом. В середині
валізи, окремими секціями лежали кристали тьох кольорів: синій, зелений і
жовтий.
— Ого. — здивувався Генрі дивлячись на кристали, — всі кристали
принесли, ніби це якась пастка.
— А червоного кристала за яким Кел пішов не має.Дивись, тут якась
записка, — Лара витягнула листок з валізи, — йдіть куди маєте, не чекайте
Келзея, кристал вам принесуть де ви будете.
— В мислі Келзея не чекати? Це попахує чимось не добрим.
— Пахне не добре тут тільки твоє тіло, а якщо справді, то все йде до
кінця, у нас буде четвертий кристал і місцеположення екскалибура... —
Ларині руки задрижали після цих слів.
— Відчуваєш на собі велику відповідальність?
— І не в перше.
— Не буду хвалити себе, що подібна відповідальність лежала на мені
кожен день при правлінні. — Генрі подивився в артфон. — Треба мені
зв'язатися зі своїми людьми, а то, мабуть, прохолоджуються без мого
контролю.
— Поділишся своїм таємним планом?
— Знаєш Ларо… — Генрі заплющив очі й задумався, — за цей
короткий час ти з Келзеєм стали для мене найріднішими людьми, це при
тому, що ім'я цього міністра я тільки зараз навчився виговорювати. Не знаю
які ви на мене чари навели, але ваша доброта і розуміння дивують мене до
сих пір, особливо Келзей, його мудрість дивує з першої нашої зустрічі, це
навіть прощає його за дурне ім'я, та не суть. Я просто не хочу ставити вас
під удар, знання мого плану зробить вам великі неприємності, у випадку, якщо він не спрацює. Надіюсь ти мене зрозуміла. — Генрі вийшов з
кабінету, спустився по сходах і набрав номер Терена ле Генрі на артфоні.
— Терен, ти?
— Так я ваша величносте, — відповів стривожений голос.
— Розмовляти зараз нам можна? Чисто все?
— Так ваша величносте.
— Це добренько. — Генрі помітно видохнув, і сів на крісло. — Довго
розмовляти не буду, тому слухай і запам'ятовуй все з першого разу. Ми
зібрали майже всі кристали й скоро доберемося до остатнього скарбу, ну ти
розумієш на що я натякаю, тому дзвони до наших, нехай починають все
через пів години, я тобі відправлю позначку на карті, все зрозумів?
— Сказати, щоб починали приблизно через тридцять хвилин, а мені
чекати вашої позначки на карті.
— Так, але не забудь, що хвилини мають йти як в першому світі по
шістдесят секунд, а не як тут по сто.
— Я вже догадався.
— Молодець, не підведи тільки всіх. — Генрі відключився.
Лара зійшла по сходах, побачила Генрі й запитала:
— Ти спустився сюди щоб я не підслуховувала.
— Біля одного кристала артфони відрубуються, а через три вони
вообще померти можуть, одним словом біля них артфон не працює, і
подзвонити ніяк не можливо.
— Куди ти дзвонив?
— Далеко звідси.
— Я просто хотіла запитати... Що ти будеш робити після цього всього?
— Як все складеться вдало то повернусь у свій світ, у свою країну і
буду відновлювати там економіку, тебе з Келом я до речі дуже чекаю, вам