Выбрать главу

Фелерміта напружувала ще сильніше.

— Чого ЗЧС просто не забрали у вас кристали й самі не взяли

екскалибур? — запитав Фелер.

— Не хочуть ризикувати, або сам екскалибур цього не хоче. —

Відповіла Лара. — З самого початку ми мали інклюзивну інформацію, бабця Павета дала нам велику фору, тільки деякі наші помилки дали шанс

ЗЧС заволодіти першим кристалом.

— С початку я думав ви кристали будете використовувати як зброю, —

сказав Фелер після довгого мовчання, — деякі мої розумники змогли

витягнути особливу енергію із червоного кристала, тільки з цією енергією

можна будо робити великі справи, а що вже там говорити про всі чотири

кристали.

— Кристали, мабуть, працюють як ключ, тільки їхньої енергії

достатньо щоби заволодіти екскалибуром.

Фелерміт нічого їй не відповів. Коли вони доходили до лісу, Лара

йдучи першою врізалась у повітря.

— Генрі, я не можу пройти… тут якась невидима стіна!

Фелер потягнув руку, його долоня торкнулась чогось електричного.

— Це силовий бар'єр.

— О боже, на ще цього не хватало! — сказав Генрі.

— Може… — не встигла Лара договорити, як стіна зникла.

Дерева також зникли й Перед ними з'явилась пуста галявина по серед

якої стояв бункер, покритий золотими візерунками.

— Нічого собі. — Здивувався Фелер йдучи вперед.

— А тут як в казці, — здивовано оцінив Генрі, — метелики літають, пташки співають, квіти цвітуть, та ще й кольорова доріжка, виглядає як

пастка.

По доріжці із кольорових камінчиків вони дійшли до входу у бункер. З

його золотою красою нічого у світі не могло зрівнятись. Всі стіни покриті

золотими візерунками та кристалами, двері з вирізьбленими орнаментами.

Кожен сантиметр цієї будівлі був зроблений не людськими руками.

— Таку красу я бачу в перше. — здивуванню Генрі не було меж.

— А як нам в середину зайти? — запитав Фелер, — у ваших

папірчиках щось писати про це?

— Подивіться на двері! бачите напис? — Лара провела пальцем по

середині дверей.

— Ого, та це моя мова. — Сказав Генрі.

— Прочитаєш?

— В цій залі зберігаються наймогутніша зброя у всесвіті, пробудити їх

зможе тільки істинний король, з чистою совістю, душею і розумом.

В цю секунду двері розсунулись, всі зазирнули всередину. Першим

зайшов Генрі. Як тільки трійця спустилася по сходах, все довкола

освітилось теплим світлом. Посеред зали із розмальованими золотом

стінами стояв білий кубічний вівтар. Лара перша підійшла до нього і

побачила на чотирьох сторонах чотири дірки.

— Тепер зрозуміло, — звернулась вона до всіх, — кристали потрібно

вставити в вівтар. — Вона відкрила валізу й інтуїтивно почала вставляти

кристали їх у дірки. Остатній червоний кристал вставив Фелерміт у задню

частину. Кристали засіяли ще яскравіше. Вівтар засіяв чотирма кольорами.

Генріх відволікся від милування стін. Верхня частина вівтарю закрутилася

по часовій стрілці, з середини по трохи виїхав золотий меч на половину.

Його сяйво на секунду засліпило всіх. Навіюючи своїм очам, Фелер

накинувся витягувати екскалибур. Пару секунд максимальних зусиль не

дали результатів, меч навіть не ворухнувся. Лара також попробувала, але

теж безрезультатно.

— Та в чому прикол? — розлютися Фелерміт.

— Тільки істинний король, з чистою совістю, душею і розумом... —

Сказала Лара повільно обертаючись до Генріха.

— Ви чого на мене так дивитесь? Як у вас не вийшло, в мене тим

більше!

— В нас тільки один король.

Генрі подивився по сторонах.

— Я надіюсь ти чистий разумом і добрий душею. — Через зуби сказав

Фелер.

— Повір я також надіюся. — Генрі підійшов до екскалибура й положив

руки на руків'я. — Ну давай железяка, тільки попробуй мене підвести. —

Спокійно видохнувши, він потягнув у гору, меч без проблем почав

витягуватися. З вівтаря стрельнула різнокольорова хвиля. Діставши

повністю екскалибур на ньому, Ларі та Фелерміту почали з'являтися

обладунки: на Ларі черві, Фелеру зелені, а на Генрі жовті.

— Що відбувається?! — сказала Лара.

— Мене це не так дивує, як екскалибур, — відповів Фелер, — чому

екскалибур у залізних піхвах? Що, коли його запихали то забули зняти

чохол?

Генрі попробував витягнути лезо з піхов, але нічого не вийшло.

— А він гарний. — оцінила Лара.

Генрі різко застив на місці.

— Я чую його! екскалибур говорить до мене.