— Я щось не чув що ти відповідав йому.
— Все телепатично.
— Що він тобі каже?
— Обладунки, що на вас зараз з'являються для захисту, а зброя для
нападу.
— Яка ще зброя?
У Лари в руці з'явився кадуцей — Спис з крилами на кінці. У
Фелерміта в руці з'явився бойовий молот мльойнер з довгим руків'ям.
Коли броня повністю з'явилась за всіх, вона силою почала керувати
їхніми тілами. Разом не по своїй волі вони попрямували до виходу. Фелер
хотів щось сказати, але не міг. Дійшовши до виходу з іншої сторони зали, золоті двері відчинилися і яскраві сонячні промені хвилею влетіли до зали.
Перший вийшов Генрі, за ним Лара і Фелер. Тепер вони знаходилися не у
лісі, а в пустелі без піску.
— Де це ми? — Лара вільно зарухалась, і почала розглядати свої
червоні обладунки через вирізи у шоломі.
— Екскалибур нас перемістив у безпечне місце.
— Нам якось безпечніше не стало. — Поскаржився Фелер.
— Ця безпека не для нас, а для всіх людей на Землі. Екскалибур
прочитав мій план і вирішив допомогти, тому іноді він буде користуватися
вашою бронею, а точніше вами. Просто довіртеся його прямому
керуванню.
— Я не буду довіряти твому екскалибуру.
— Спокійно Фелер, екскалибур каже тобі, що з ним тобі буде краще.
— Достатньо сперечатися! — перебила їх Лара, — там с переду щось
нагадує Рицарь.
— Опа— па, вот ми і приїхали... — Фелер положив молот на плече.
— Ми маємо підійти до Рицаря, він не просто нас там чекає.
— Генрі, ти з глузду з'їхав? Рицарь у нас швидко екскалибур забере і
всім нашим старанням прийде кінець.
— Не зовсім так. Рицарь не підходить до нас ближче, бо екскалибур не
дозволяє, но проблема в тому, що в цій безпечній зоні не працює артфони, а
мені для плану потрібно зв'язатися зі своїми людьми.
— Але Рицарь швидко подолає вас!
— Вас? — підозріло перепитав її Фелерміт.
— З екскалибуром я відчуваю таку силу, яка може подолати не одного
такого Рицаря.
— Добре, це все буде на твоїй совісті. — Лара неохоче дістала спис із
— за спини і пішла за золотим Генріхом. Через хвилину Рицарь стояв перед
ними на відстані п'яти метрів. Його золота броня нерухомо виблискувала на
сонці. Фари у вигляді оцей засвітилися світло— голубим. Він підняв руку у
знак привітання і заговорив могутнім голосом:
— Наполегливість, праця і віра, за мої старання, вищі сили нагородили
нас неймовірним даром. Я довго чекав цієї миті, кожен крок, кожне слово, було за ради цього моменту.
Ніхто не хотів відповідати і Рицарь продовжив:
— Не думайте, що всі ваші досягнення це тільки ваша заслуга, ні.
Екскалибур завжди підштовхував вас на потрібний шлях, і все заради того
аби доказати, що людство має право на золотий еон. Як істині герої, винагороду ви отримаєте з часом...
— І меч тобі дістанеться з часом! — Перебив його Генрі, — тобто
ніколи.
— Ти візьмеш меч тільки через наші мертві тіла, — сказав сміливо
Фелерміт.
— Я розумію. — Рицарь зробив крок в перед і зупинився, — ваше
тестування закінчилися, тепер прийшло випробування для мене. Я маю
довести, що готовий нести тягар екскалибура.
Генрі стрибнув в перед, і в повітрі крикнув: "це тобі за мій світ!"
Приземляючись він хотів вдарити Рицаря мечем, але золота рука відбила
його удар. В спину Рицарю прилетів "мльойнер" від Фелера, але і цей удар
був відбитий. Генрі знову стрибнув розмахуючи мечем, Рицарь схопив його
за руку і відкинув на пару метрів.
Фелер з розбігу приземлився на ноги і зарядив молотом по ногах, копняком Рицарь відбив молот йому в зелений шолом. Лара стояла з боку
від всіх і пробувала підійти. Генрі побачив її бездіяння і крикнув:
— Лара вперед, ти нам потрібна! Прикривай мене. — Генрі відбіг в бік
і дістав артфон.
Лара закрутила кадуцей і високо стрибнула в перед, Рицарь різко
обернувся, його рука перетворилася у золоте лезо яке пробило Лару
наскрізь, навіть червоні обладунки не врятували. Рицарь повільно підняв її
в гору і сказав:
— Для тебе не будо команди нападати. — Він відкинув її на пару
метрів.
Фелер піднявся після серії важких ударів і підбіг до Лари.
— Ларо! Ні, тільки не помирай! — він присів біля неї і зняв її шолом.
Кров повільно витікала з рота. Лара важко простягнула руку, торкнулась
біля себе крилатого списа і заплющила очі.
— Мені не в перше помирати... пане Фелерміт... захищайте Генрі...
Фелер лишив бездиханне тіло на підлозі і гнівно побіг на Рицаря.