За хвилину він уже зазирав у двері кабінету фізики, де, прогулявши попередній урок фізкультури, сиділа пишногуба білявка, розчісуючи довгі коси.
«Ти не Варвара?»
«Нєт, я Наташа, а шо? — кліпнула віями, зазираючи в люстерко.
«Варвара з тобою вчиться?»
«Ну со мною, а шо?» — почала та підмальовувати губи.
«Вона сьогодні була в школі?»
«Нє знаю, я с нєю нє дружу, патамушо она вапщє нє от міра сєго…» — зморщила Наташа трохи прищаву мармизу.
Аж ось до класу почали підтягуватися й інші розпашілі від гри у волейбол учні, серед яких виділялася одна екзотична особа.
Вбрана в усе чорне, з підведеними чорним олівцем очима, зеленкуватим волоссям і металевим кільцем у носі, дівчина трохи насторожено дивилася на світ крізь прозорі скельця круглих окулярів. Взута була в чоботи на височенній платформі, які робили її ледь не на пів голови вищою за найкремезнішого хлопця. Дарма що худа, наче сірник, і бліда, як розведене молоко.
«Ти Варвара?» — запитав у неї Михась, подаючи долоню для вітання.
«Чого тобі треба, малий?» — ручкаючись, поцікавилась вона.
«Ти знаєш, де живе Кістяк Кость?»
Очі в дівчини вмить вирячилися, як у рака, а окуляри сповзли на ніс. «Тш-ш-ш-ш-ш», — зашипіла вона, як змія, налякано озираючись навкруги.
Тієї ж миті пролунав дзвоник, закликаючи дітей в класи.
«Побачимось на наступній перерві за теплицею», — проказала Варвара йому прямо в обличчя й, розпрямивши костисті рамена, гордо почимчикувала до останньої парти.
Колись за старою теплицею збиралися шкільні хулігани, що лаялися, курили та псували стіни непристойними надписами. Але кілька років тому теплицю полагодили і тепер у ній вирощували огірки та помідори для шкільної їдальні.
А ще за нею встановили штучну стінку для тренувань зі скелелазіння. Саме тут і зустрілися Михась із Варварою наступної перерви.
«Звідки ти знаєш про Кістяка Костя?» — утаємничено поцікавилась дівчина.
Та коли малий виклав їй усе: і про веселкові окуляри, і про Хруня, і про привид дівчинки, аж затрусила головою: «Маріанна була моєю найкращою подругою. Ми обидві були закохані в Максима, через що і посварилися… А Кістяк Кость… я думала, що це лише чорнобильська легенда, про яку потайки говорять старі сталкери».
«Ось окуляри, сама подивись…»
Ставши обличчям до півночі, Варвара напнула окуляри на ніс. На тлі вранішньої блакиті квітневої далечини в небо стримів потужний веселковий промінь.
«Завтра зранку вирушаємо в дорогу, — повернулася вона до малого. — А сьогодні після уроків збираємось у мене в гаражі для обговорення плану дій та проведення інструктажу».
Глава третя. ДОРОГА НА ЧОРНОБИЛЬ
Наступного дня о восьмій годині ранку Варвара з Михасем уже стояли поблизу посту дорожньої поліції на трасі, що вела до Нових Петрівців. До ніг хлопчика тулився старий армійський речмішок.
«Вони точно не перевірятимуть багаж?» — з острахом питався у Варвари, але дівчина мовчала, зосереджено вдивляючись удалечінь.
«Їдуть!» — нарешті зойкнула вона, заходившись скидати з плечей туго спакований наплічник, який зливався з її одягом кольору хакі.
Спакувавши речі до багажного відділення екскурсійного автобуса зі значком радіаційної небезпеки на лобовому склі, мандрівники забралися в салон і, привітавшись з молодим чоловіком, що сидів поруч з водієм, попхалися у кінець салону, де ще були вільні місця.
Щойно автобус рушив, юнак підвівся з переднього сидіння, проказавши в мікрофон таке:
«Доброго ранку, дорогі друзі. Мене звати Дем’ян. Я ваш екскурсовод, або, якщо хочете, провідник у Чорнобильську зону, де познайомлю вас із причинами та наслідками найбільшої і найстрашнішої техногенної аварії в історії людства, що трапилася тридцять три роки тому двадцять шостого квітня одна тисяча дев’ятсот вісімдесят шостого року».
«Демон мій давній друг і найвідоміший сталкер у світі, — кивнула Варвара в бік екскурсовода. — Зараз працює гідом, а взагалі досліджує Зону ось уже понад дванадцять років. Тримай… — протягнула Михасеві блістер з таблетками. — Випий одну зараз. І ще дві, коли підемо до лісу. Це засіб проти впливу радіації. Про всяк випадок…»
Ще вчора в старому металевому гаражі, який належав батькові Варвари, Михась переконався, що вона неабиякий знавець своєї справи.