А миша? Впала в зимову сплячку посеред червня. Їй снилися солодкі сни попід грубою ковдрою, бо Мальке погладшав. Не те щоб хтось, доля або, скажімо, автор, анулював або викреслив її, як, наприклад, Расін викреслив щура зі свого геральдичного герба і залишив тільки лебедя. Миша все ще була на гербі і продовжувала залишатися рухливою навіть уві сні, коли Мальке ковтав; бо час від часу Великий Мальке, навіть попри всі свої тепер уже поважні регалії, змушений був ковтнути слину.
Як він виглядав? Те, що фронт змусив Тебе погладшати, не сильно, на товщину двох промокальних папірців, про це я вже згадав. Ти напівсхилився до вікна, а напівприсів на біле лаковане підвіконня. Як і всі, хто служив у танкових військах, Ти носив цю чудернацьку форму, в якій неймовірним чином сполучалися між собою шматки сірої і чорної тканини, сірі галіфе штани прикривали чорні, до блиску начищені халяви чобіт. Чорний кітель здавався надмірно вузьким, попід пахвами навіть збирався у дрібні складочки, Твої руки відстовбурчувались від тіла, як ручки від горнятка, але у ньому Ти виглядав худорлявим навіть попри кілька додаткових кілограмів. На кітелі жодного ордена, хоча у Тебе було два хрести і ще якісь відзнаки, щоправда, жодної медалі за поранення. Пречиста справді старанно берегла Тебе. Зрозуміло, чому Ти не повісив на груди нічого, що могло б відволікти від блямби на шиї, яка повинна була зосереджувати всі погляди на собі. З-під потрісканого і не надто ретельно начищеного ременя визирала тільки зовсім вузька смужка тканини, завтовшки з палець, не більше, такими короткими були кітелі танкістів, їх через це навіть називали мавп'ячими курточками. Цей ремінь і пістолет, який звисав ззаду майже над самою задницею, створювали враження нерухомої напруженості всієї Твоєї постаті, але в той же час намагалися позбавити Тебе цієї напруженості. Сіру пілотку Ти носив не набакир, як було прийнято тоді, та й тепер, а прямо, зі складкою посередині, Ти продовжував дотримуватися власних нахилів до ідеальної симетрії, які були притаманні Тобі завжди, це нагадувало Твій проділ зі шкільних і пірнальних років, коли Ти казав, що збираєшся стати клоуном. Але тепер, коли Твої хронічні проблеми з горлом раз і назавжди були вилікувані шматком металу, Ти вже не носив більше зачіски Спасителя. Ти вистриг собі на голові, чи Тобі вистригли дурнувату щітку завтовшки не більше за сірник, тоді так стригли всіх солдат, а тепер так ходять інтелектуали, курять люльку і створюють враження власної причетності до модної аскези. Але міна Спасителя залишилася. Здавалося, що емблема пілотки припаяна просто до Твого чола, і її орел скидався на голуба — символ священної мудрості. Твоя тонка, вразлива до світла шкіра. Чорні вугрі на масивному носі. Повіки, пронизані тонкими червоними жилками, Ти опустив очі донизу, як завжди. А коли я опинився перед Тобою, задиханий, а опудало кота було в мене за спиною у скляному ящику, Твої очі продовжували залишатися напівзаплющеними.
Перша спроба пожартувати:
— Привіт, унтер-офіцер Мальке!
Але жарт не вдався.
— Я чекаю на Клозе. Він десь на уроці математики.
— О, він точно зрадіє.
— Хочу поговорити з ним про виступ.
— Ти вже був у актовому залі?
— Моя доповідь готова, від початку до кінця.
— Бачив прибиральниць? Вони вже миють лавки.
— Я потім зазирну туди разом із Клозе і обговорю розташування стільців на подіумі.
— Він точно зрадіє.
— Спробую переконати його, щоб зібрали тільки старших учнів, починаючи від восьмикласників.
— Клозе знає, що ти чекаєш на нього?
— Пані Гершінґ із секретаріату сказала йому.
— Ну, він точно зрадіє.
— Я буду говорити дуже коротко, але змістовно.
— Слухай, розкажи, як тобі вдалося все це за такий короткий час?