Звісно ж, ні. Луїс пішов до провізорської комори і прийняв «Тýнел»[52]. Сусід по кімнаті з медичної школи називав його «Тунерс». «Нумо кататися на Тунервільському Трамваї[53], Луїсе, — часто казав він. — А я поставлю щось із „Кріденс“[54]». Луїс частіше відхиляв пропозицію проїхатися до магічного Тунервіля, аніж приймав її. І це, мабуть, було на краще, адже його друга вигнали з університету після третього семестру, і Тунервільський Трамвай повіз його до В’єтнаму санітаром. Луїс часто уявляв, як його колишній сусід, обдовбаний у хлам, слухав там «Кріденсів» — «Бігти крізь джунглі»[55].
Однак зараз йому точно була потрібна ця таблетка. Якщо він збирався дожити до кінця дня з цією жахливою рожевою плямою на килимі, вона була йому просто необхідна.
Він уже добре розслабився, коли місіс Бейлінгс, медсестра нічної зміни, просунула голову в дверний отвір:
— Докторе Крід, ваша дружина телефонує. На першій лінії.
Луїс глянув на годинник і побачив, що вже майже пів на шосту: його робочий день завершився півтори години тому.
— Добре, Ненсі, дякую.
Він підняв слухавку й обрав першу лінію.
— Привіт, люба. На моїх…
— Луїсе, з тобою все гаразд?
— Ага. Лади.
— Я чула новини. Лу, мені так прикро, — вона змовкла на мить. — Я чула тебе по радіо, ти відповідав на якесь запитання. Звучало солідно.
— Правда? Добре.
— З тобою точно все гаразд?
— Так, Рейчел. Усе добре.
— Повертайся додому, — мовила вона.
— Так, — відповів Луїс. Йому сподобалося слово «дім».
Вона зустріла його у дверях, і в Луїса відвисла щелепа. На ній був сітчастий бюстгальтер, який він так любив, напівпрозорі трусики і більше нічого.
— Виглядаєш апетитно, — промовив він. — А діти де?
— Їх забрала Міссі Дендрідж. Ми будемо самі до восьмої тридцять… Тож у нас десь дві з половиною години. Не марнуймо їх.
Вона притиснулася до нього. Луїс відчував м’який, пристрасний аромат. Невже трояндова олія? Він обійняв її — спершу за талію, потім руки ковзнули вниз до сідничок дружини, а тим часом її язик витанцьовував у нього на губах, пірнаючи глибше до рота.
Коли вони припинили цілуватися, Луїс спитав Рейчел трохи охриплим голосом:
— Тобто ти — моя вечеря?
— Я — десерт, — посміхнулась вона і почала повільно й чуттєво тертися стегнами об його пах. — Обіцяю, ти не отримаєш нічого такого, що було б тобі не до смаку.
Він потягнувся до неї, але вона спинила його, взявши за руку:
— Спершу нагору!
Рейчел приготувала для нього надзвичайно теплу ванну. Дуже повільно роздягнула і занурила у воду. Дружина надягнула доволі шорстку мочалку-рукавичку, яка зазвичай без діла висіла на лійці душа, і почала ніжно намилювати його тіло. Луїс відчував, як день — цей жахливий день — повільно спадав з нього. Рейчел також намокла, і трусики облягали її, немов друга шкіра.
Луїс уже почав вилазити з ванни, але вона м’яко штовхнула його назад.
— Що?..
Тепер Рейчел ніжно обхопила його мочалкою і почала нестерпно повільно рухати її вгору-вниз.
— Рейчел… — він весь спітнів, і зовсім не через гарячу воду.
— Чшшшш.
Здавалося, це триватиме вічно — щоразу, коли він був на межі екстазу, рука сповільнювалася, майже зупинялася. Вона стискала його, відпускала і стискала знову, доки він не кінчив з такою силою, що йому аж вуха позакладало.
— Боже мій, — тремтячим голосом сказав Луїс, коли врешті зміг говорити. — Де ти цього навчилася?
— У скаутах, — манірно відповіла Рейчел.
Вона приготувала бефстроганов. Поки вони бавилися у ванній, той добре прогрівся, і Луїс, який ще о четвертій дня поклявся, що не з’їсть нічого до самого Гелловіну, попросив добавки.
Потім Рейчел знову повела його нагору.
— А тепер ти покажеш, на що здатен заради мене.
«Зважаючи на все, що сталося, — подумав Луїс, — можна сказати, що я ще непогано тримаюся».
Рейчел вдягнула стару блакитну піжаму. Луїс натягнув фланелеву сорочку й абсолютно безформні вельветові брюки (Рейчел називала їх дрантям) і пішов по дітей.
Міссі Дендрідж хотіла знати все про нещасний випадок, і Луїс переповів їй події, повідомивши при цьому ще менше, ніж вона могла б прочитати в завтрашньому номері «Бенгор дейлі ньюз». Йому не подобалися подібні балачки — усе це відгонило протухлими плітками, — але Міссі відмовлялася брати гроші за сидіння з дітьми, а він все ж таки був вдячний їй за нагоду провести вечір з Рейчел.
52
Седативні та снодійні ліки, які складаються з двох барбітуратів. Психотропна речовина, яка викликає залежність.
53
Популярна серія американських коміксів про персонажів, які подорожують на трамваї. Друкувалися з 1908 до 1955 року. Образ набув популярності у мас-культурі.
54
«Creedence Clearwater Revival» (відомі ще як «Creedence», або «CCR») — американський музичний гурт, популярний наприкінці 60-х та на початку 70-х років XX століття. Засновники музичного напрямку кантрі-рок.