— Я… хотіла тобі подякувати… — Каміла замовкла.
Вираз Міхалового обличчя не заохочував до розмов, тож якусь хвилину обоє стояли мовчки.
— Можна мені зайти? — запитала Каміла і, не чекаючи на відповідь, пройшла до квартири.
За мить вона повісила свою куртку на вішаку й попрямувала до кімнати.
— То он як ти живеш… — мовила вона, із цікавістю роззираючись довкола. Підійшла до книжкової полиці, на якій стояла фотографія Кінги. Мовчки придивлялася до знімка. «Якби ти прийшла рік тому, побачила б свою фотку», — подумав Міхал. Каміла вже хотіла знову подякувати рятівникові своєї Латки, але тут у двері постукали. Міхал вийшов до передпокою й відчинив. На порозі стояла Кінга. Він мовби відчував, що так і станеться. «Бувають дні, коли все валиться, — подумав хлопець. — Нині саме один із них».
— Пробач, що я тобі не повірила, — озвалася Кінга й раптом замовкла, побачивши за Міхаловими плечима Камілу. Не встиг Міхал відкрити рота, як Кінга кинулася геть і швидко побігла сходами вниз.
Який їхав, таку стрів
Кінга вперше вирішила не піти до школи. Через побачене вчора вона не спала всю ніч, совалася в ліжку й увесь час думала, думала. Про те, яка вона дурна, що все, напевне, від самого початку було облудою, бо Міхал прикидався й удавав. І взагалі зустрічався з нею лише задля гарних оцінок. Тому й вирішила не йти нині до гімназії. Не хотіла бачити щасливого Міхала, який через три роки здобув нарешті Камілине серце. Навіщо тільки він так її ошукував? Наче й дзвонив увечері аж сімнадцять разів. Кінга полічила. Сімнадцять! Але говорити з ним не захотіла, бо нема про що. Доводити, що в неї немає таких крутих шмоток, як у Каміли? Що вона не має такої екзотичної зовнішності? А обговорювати навчання чи книжки… Не якісь там романи, а підручники… Кінга відчувала, яка вона зануда. Ось чому Міхал шукав інших вражень. І знайшов Камілу, яка завжди була на висоті. Може, їй далеко було до Каськи, яка одягалася за останнім писком моди, але й Каміла виглядала, мов модель із журналу мод. А вона? Уроки, уроки, уроки, англійська, біологія. Поруч із Камілою в Кінги не було жодних шансів.
У пані Анелі аж газета випала з рук, коли донька вранці увійшла до кухні й сказала:
— Мамо, мені не хочеться йти нині до школи. Можна, я залишуся вдома?
Протягом дев’яти років навчання дівчина жодного разу про таке не просила. Навіть коли хворіла, не хотіла пропускати. Пані Анеля довго думала, що відповісти, але нарешті погодилася. Хотіла щось запитати, та, побачивши сумне доньчине обличчя, промовчала.
Кінга взяла слухавку. До восьмої залишалося півгодини. Дівчина швиденько набрала Євин номер. «Узагалі-то, Єва жахлива пліткарка, але… може, воно й на краще», — думала Кінга. Зрештою, кому, крім неї, вона ще могла зателефонувати? Ну, не до Малгосі ж, яка, мабуть, знала, що Міхал із Камілою віддавна зустрічаються, але навіть їй не натякнула. Нічогісінько не сказала. Хоча це й не дивно: адже вони з Камілою подруги…
— Єва? Це Кінга. Мене нині не буде. Зможеш після школи занести мені уроки? Що сталося? Та нічого…
Кінга щосили намагалася не розплакатися, але все намарно. Сльози горохом покотилися по обличчю й закапали на телефонний столик. Дівчина гарячково розповіла про все, що сталося. Міхал, Каміла, вони разом… Єва, може, не все зрозуміла, але щось-таки до неї дійшло. Отже, Міхал зустрічався з Камілою потайки від Кінги. А вчора та застукала їх удвох у Міхала вдома. Звісно, вона, Єва, нікому анічичирк. А коли прийде до школи, то лише зневажливо гляне на обох. До Кінги заскочить після занять. Принесе уроки й розповість, як там закохана парочка.
— Малгосю! Почекай! — почувся ззаду голос Єви, яка бігла коридором у трохи завеликих тапочках.
— Що таке?
— Каміла з Міхалом давно крутять роман? — зверхньо запитала Єва. Аж занадто, але вона завжди ставила питання руба.
— Каміла з Міхалом? — Малгося зупинилася на півдорозі. Перед очима виринула вчорашня сцена, коли вона спитала Камілу, чи та бачила Міхала, а подруга їй збрехала. — Я нічого про це не знаю, — відповіла вона й хотіла запитати в однокласниці, що їй про це відомо.
Але Єва сказала сама:
— Тільки нікому не кажи! — прошепотіла вона. — Кінга сьогодні не прийде. Вона мені сказала, що Міхал крутить із Камілою і весь час її дурив. Страшенно плакала, й тому сьогодні її не буде. Учора прийшла до Міхала, а там сиділа Каміла.
— Коли це сталося?
— Увечері.
Малгося промовчала. Але все раптом почалося складатися в логічне ціле. Вони з Мацеком пішли, а Каміла подалася до Міхала. Навіщо було брехати? Казати, що не бачила його, що не має з ним нічого спільного?