— … мені заборонив сам пан префект.
— А пізніше ви з інспектором Люка поїхали до бару на вулиці Мосьє-ле-Пренс, де зустрілися зі швейцаром Сорбонни… Ви розмовляли про викрадені коштовності?
— Ні.
— Отже, знову про ту дівчину?
— Так.
— Увечері ви повели свою дружину до ресторану на авеню Гранд-Арме. Це випадково?
— Ні.
— Потім, допитуючи менеджера Ландрі, ви домоглися, щоб він показав реєстр членів клубу… Чи не так?
— Все цілком правильно, пане директор… Признаюсь, мені навіть на думку не спадало, що за мною можуть стежити… Досі я жив по той бік барикади…
— Якщо це вас цікавить, можу вас запевнити, що не я наказав стежити за вами і взагалі довідався про всю цю справу лише кілька годин тому… Схоже, що там, нагорі, їй надають великої ваги… Я всього лише чиновник і повинен виконувати те, що мені наказують…
— Ви вимагаєте письмового пояснення?
— Не ускладнюйте без потреби мою важку місію, Мегре… Повірте, що я не пишаюся нею.
— Я охоче вам вірю.
— Але виходить, що ви протягом цілої доби примушували ваших інспекторів займатися справою, котра не має нічого спільного з jx службовими обов'язками, бо стосується вас особисто… Щоправда, вони цього не знали, і тому ми не будемо вживати щодо них жодних санкцій… А от…
Директорові теж було жарко. Він дістав хусточку і знервовано витер спітніле обличчя.
— А от щодо вас, то я не буду приховувати, яке рішення підказали мені згори… Вам необхідно відпочити… Останнім часом ви багато працювали і могли перевтомитися… Ви попросите у нас відпустку за станом здоров'я. Вона триватиме доти, доки не скінчиться розслідування вашої справи…
Він насилу доказав останні слова і якийсь час стояв, не наважуючись глянути у вічі комісарові. Йому було ніяково перед ним, немов перед твариною, яку хотіли вбити, але. тільки поранили.
— Можливо, це триватиме всього кілька днів. Згідно з існуючими правилами ви матимете змогу боронитися… Мені вже відомо, що ви подали доповідну записку з вашою версією…
Мегре повільно підвівся.
— Дякую вам, пане директор.
Потім на превеликий подив Ролана Блюте спокійнісінько попрямував до найближчого вікна.
— Думаю, що тепер можна відчинити…
Він по черзі відчинив усі вікна й зупинився, вдихаючи гарячі пахощі вулиці. Внизу, на до болю знайомому паризькому тлі, метушилися, кудись поспішали дуже близькі йому, хоча й зовсім незнайомі люди.
— Я можу вважати, що ви вже у відпустці?
Він кивнув головою і мовчки попрямував до виходу. Директор не простяг руки, але тримав її перед себе, готовий ухопити комісарову правицю, коли б той її подав.
Та Мегре не зробив цього.
На відміну від учорашнього дня, він не пішов страждати до свого кабінету, а одразу подався до інспекторської.
— Люка!.. Жанв'є!..
Барнакля в кімнаті не було.
— Зайдіть до мене, хлопці… Вам доведеться якийсь час попрацювати самостійно.
Жанв'є раптом зблід і стиснув зуби — він усе зрозумів. Слова були зайві.
— Я втомився, можливо, я навіть хворий… Добра матінка адміністрація турбується про моє здоров'я і дозволяє мені відпочити.
Він почав ходити по кімнаті, щоб приховати дві скупі сльозинки, що навернулися йому на очі.
— Ви займайтеся нальотниками далі… Вам обом відомі мої міркування з цього приводу… Нехай у мене немає університетських дипломів, але ви знаєте, що я впертий… Як кожний справжній селюк!
Він вибив люльку у велику скляну попільничку і знову дістав табакерку.
Нагорі вже знають про все, що ви робили з учорашнього дня… Звичайно, про мене там теж усе відомо… треба попередити Барнакля, коли він повернеться…
Певно, за вами будуть стежити, як стежили і стежитимуть за мною… Я б не хотів, щоб через мене у вас були якісь прикрощі… Прошу вас забути все, що ви знаєте про цю справу.
Він осміхнувся до них.
— Ну от… Мені було набагато легше говорити з вами, ніж директорові зі мною…
Потім неквапливо підійшов до стільця й узяв капелюха.
— До побачення, хлопці!..
Першим спромігся заговорити Жанв'є:
— Знаєте, патроне…
— Що?
— Я знову розмовляв з моїм приятелем… Він розпитав свою жінку про Ніколь Прієр… Та вважає її психопаткою… Вона має незабаром побратися з якимось аргентінським дипломатом… Вже були заручини, але вони тримають їх у таємниці… Недавно він поїхав додому — влагоджувати свої справи…