— Що йому було від тебе потрібно?
— Він просто злякався, побачивши мене біля свого будинку… Виявляється, ця Ніколь справжня бестія, хитріша навіть за нього… Ти пам'ятаєш історію з банкіровою донькою?.. Ніколь вирішила позбутися суперниці, коли відчула, що та відбиває в неї жениха… якогось аргентінця… Заради цього вона сама стала коханкою лікаря…
— А як же тоді версія про викрадення? Виходить, у тюрмі сидять безневинні люди?
— Тепер їх, певно, випустять… Листа писав лікар, щоб одвести від себе підозру…
— Хм… Буває ж таке… І що ти робитимеш далі?
— Відпочиватиму… Адже я у відпустці.
Відпустка скінчилася наступного ранку о десятій годині, коли в двері постукав розсильний з пакетом — цього разу не від префекта, а від директора Сюрте…
— Зайдіть!
Мегре штовхнув двері і, не виймаючи з рота люльки, переступив поріг директорського кабінету. Ролан Блюте схопився з-за столу і побіг йому назустріч, як досі не бігав жоден директор.
— Добрий день, Мегре… Сідайте… Що б ви хотіли від мене почути?
— Нічого, пане директор…
— Пане директор?
— Патроне… Якщо хочете…
— Хочу…
— Ви сердитесь на мене?
— Ні… Я вже телефонував префектові, який потім подзвонив міністрові внутрішніх справ…
— А той, у свою чергу, своєму другові, Жан-Батісту Прієру?
— Цілком можливо… Там вас чекає Жанв'є… Він чергував минулої ночі… Після донесення з третьої округи вів ще на світанку подався із землекопами на вулицю Акацій… В саду вони знайшли труп Сюзання Дюпре…
В очах директора теж було запитання. «Яким чином Мегре?..»
Але він не наважився запитати про це вголос.
— Звичайно, продовжувати розслідування доведеться вам.
І довести, що всі ці крадії коштовностей працювали на Манюєля.
Його ще не раз побачать на вулиці Акацій!