Тепер, бачите, кожен розважається як може… Я спостерігаю… Міркую… Роблю всякі здогади…
А подумати є про що, коли бачити, як двічі, а то й тричі на тиждень близько восьмої години до них дзвонить молода, гарна дівчина… Її впускають, а випускають лише пізно вночі або геть на світанку…»
Тепер Мегре вже серйозно шкодував, що не йому довелося допитувати цього старого дивака.
— «І це ще не все, пане, поліцай… Признайтеся, що моє патякання починає вас цікавити… А тепер уявіть собі, що кожного разу це інша дівчина… Найчастіше вони приїздять на таксі, часом приходять пішки… Звідси видно, як вони спершу дивляться на номери сусідніх будинків. Погодьтеся, це також має певний сенс… Це означає, що хтось їм призначив побачення і дав певну адресу… Додам до цього, що я не завжди був ось таким старим, хворим щуром, що заховався у своїй норі… Колись я непогано знався на жінках…
Ви бачите той вуличний ліхтар метрів за п'ять від їхніх дверей?.. Я чув, що ви, поліцаї, можете з першого погляду впізнати жінку, для якої кохання стало професією… А також тих, хто живе, сказати б, на грані: всяких танцюристок кабаре, статисток із театрів чи кіно, котрі також не відмовляються від вигідної інтрижки…»
Мегре рвучко підвівся.
— А тепер, Шінк'є, ви що-небудь зрозуміли?
— Що зрозумів?
— Як це почалося для Лоньйона. Він досить часто проходив уночі по авеню Жюно, більшість мешканців якої знав особисто… І от він помічає, що до голландця вчащають молоді особи, яких ви щойно описали…
— Я про це також думав. Та жодний закон не забороняє мужчині любити різноманітність — незалежно від віку.
І справді, цієї підстави було не досить, щоб такий досвідчений поліцай, як Нечема, налагоджував особистий таємний нагляд за цим будинком.
— У нього могла бути підстава.
— Яка саме?.
— Цілком можливо, що він дочекався, поки не вийде котрась із цих відвідувачок. Не виключено, що він натрапив на повію, яку знав раніше…
— Ясно. І все-таки кожному вільно…
— Це залежить від того, що відбувається всередині будинку, від того, що там бачила та жінка… Що розповідав ще вам цей симпатичний дідуган?
Комісарові дедалі більше подобався цей старий дивак, що влаштовував собі спостережний пункт перед вікном.
— Я поставив йому всі питання, які хотів. І занотовував відповіді.
Шінк'є знову відкрив свого чорного записника:
— Запитання. А вам не здається, що ці жінки приходили до лакея?
Відповідь. Передусім лакей закоханий в офіціантку з молочного бару, що в нижньому кінці вулиці… Така собі маленька кругленька реготуха… Вона кілька разів на тиждень приходить до нього на побачення… І чекає на нього в затінку, метрів за десять від будинку… Я міг би показати вам, де саме… І він не примушує її довго чекати…
Запитання. О котрій годині?
Відповідь. Близько десятої… Гадаю, після того, як він подасть на стіл, бо вечеряють там пізненько… Вони якийсь час прогулюються, взявшись попідручки, інколи зупиняються, щоб поцілуватися, а- прощаючись, стоять кілька хвилин, пригорнувшись одне до одного он за тим виступом стіни праворуч…
Запитання. Він не проводжає її додому?
Відповідь. Ні! Вона сама біжить додому, аж підскакує від щастя… Часом здається, що вона от-от почне танцювати… Крім того, є ще одна підстава гадати, що жінки, про яких я вам казав, приходять не до лакея… Кілька разів я бачив, як води дзвонили, коли його не було вдома…
Запитання. І їх впускали?
Відповідь. Тож-то й воно… І ще цікава деталь… Двері інколи відчиняв голландець, а інколи — його жінка…
Запитання. У них є машина?
Відповідь. Так! Великий американський лімузин.
Запитання. З водієм?
Відповідь. За водія у них Карл. Сідаючи до керма, він знімає лакейську ліврею й надягає шоферську.
Запитання. До них ходить інша челядь?
Відповідь. Куховарка та дві покоївки… Покоївок досить часто міняють.
Запитання. Крім тих дам, про яких ви вже казали, вони приймають багато відвідувачів?
Відповідь. Лише кількох… Найчастіше до них навідується у другій половині дня чолов'яга років сорока… Він схожий на американця, приїздить у жовтій спортивній машині.
Запитання. І він довго в них залишається?
Відповідь. Одну-дві години.
Запитання. А ввечері чи вночі він не приїздить?