Пожежники повибігали з будинку, щоб засвідчити великий вогонь. Полум’я тріскотіло на даху, сніг танув, перетворювався на пару. З вікон тягнулись оранжеві пазурі, дряпали суху вагонку. Пожежники позадкували від жару, а полум’я живилося й росло, ревло переможно, наче звір.
Лілі вдивилась у серце вогню, який поглинав рештки її дитинства, і побачила в його сяйві, наче в рамі, єдиний момент. Літній вечір. Її батьки разом з Тедді стоять на ґанку. Дивляться, як вона гасає по траві, вимахуючи сіткою. І світляки — стільки світляків, наче сузір’я, що підморгують їй уночі. «Дивися, твоя сестра ще одного спіймала!» — каже мати, і Тедді сміється, простягає їй банку для свого призу. Вони всміхаються до неї крізь роки з того місця, якого полум’я не може торкнутися, бо воно в безпеці в її власному серці.
Провалився дах, у небо злетіли іскри, і Лілі почула зойки людей у первісному захопленні вогнем серед зими. Полум’я помалу згасало, і глядачі з міста потяглися до підніжжя пагорба, до своїх машин: захопливе видовище скінчилося. Лілі з двома друзями лишилися на місці й дивилися, як гаснуть останні язики полум’я, як піднімається з чорного попелу дим. Коли рештки розгребуть, вона посадить тут сад. Квітучі вишні й дикі яблуні. «Але на цьому пагорбі не може постати інший будинок».
Щось холодне поцілувало її в ніс, вона підвела очі й побачила, як із неба пурхають великі сніжинки. Останнє сніжне благословення, священне й чисте.
— Готова йти, Лілі? — запитав Баум.
— Так. — Вона всміхнулася. — Я готова.
Тоді розвернулася слідом за ними, і троє мисливців на демонів разом почали спускатися з пагорба.
Післямова
Коли я вчилась у Стенфордському університеті, спеціалізуючись на антропології, мене зачаровували міфи стародавнього світу. Мені подобається думати, що історії, які прийшли до нас крізь віки, мають у собі зерно правди. Тумани часу могли змінити деталі, але навіть найнеймовірніша оповідь цілком може базуватися на справжніх людях і справжніх подіях.
Кілька років тому, в Англії, блукаючи книжковою крамницею в Оксфорді, я натрапила на переклад Книги Еноха Р. Г. Чарльза, не змогла встояти й купила його. Книга Еноха — стародавній текст, написаний, імовірно, за двісті років до народження Христа. Хоча це історія Еноха, старозавітного патріарха, прадіда Ноя, отці ранньої християнської церкви викреслили її з гебрейського Святого Письма й проголосили апокрифом. Вона зникла з історії і протягом століть вважалася втраченою.
Одначе текст не загубився. Книга Еноха вижила, схована в різних потайних місцях. У XVIII столітті в Ефіопії було знайдено цілі екземпляри, перекладені з грецької. А 1947 р. в печері на північно-західному березі Мертвого моря пастух-бедуїн зробив неймовірне відкриття: він знайшов глеки зі стародавніми сувоями. З цих печер постало сім уривків Книги Еноха, написаних арамейською.
Сторінки цього надовго втраченого тексту містять загадку, яка й дотепер бентежить науковців. Це історія стражів, палих янголів, що злягалися з жінками, породивши нечисту расу, яка довіку переслідуватиме людство:
Злі духи вийшли з їхніх тіл, бо народжені вони від людей, і походять первинно від священних стражів; злими духами будуть вони на землі, і зватимуть їх злими духами.
Ці істоти змішаної раси, також відомі як нефіліми, з’являються ще в одному прадавньому тексті — у Книзі ювілеїв. Тут вони так само описані як злі та згубні. Згідно з цим текстом, більшість нефілімів було знищено в часи Ноя, але Господь дозволив одній десятій частині їхньої раси залишитися підданими Сатани. Їхній рід і надалі шкодитиме землі.
Янголи та смертні жінки породжують гібридних потвор? Воістину фантастична оповідь, і деякі науковці, які вивчають Біблію, розважливо припускають, що йшлося насправді про заборонені шлюби між різними племенами. Що «янголи» походили з високого роду Сета, а жінки — зі значно менш шляхетних нащадків Каїна.
Утім, як романістка, я не могла не думати: що, як оповідь про стражів не алегорія, а історія? Що, як нефіліми існують насправді та їхні нащадки досі серед нас, досі сіють хаос?
Протягом історії людства з’являлися люди, які чинили такі нечувані жорстокості, що виникає сумнів у тому, що вони справді належать до людської раси, а не є лютим підвидом, який керується іншими потребами й інстинктами. Якщо вірити в написане в Книзі Еноха та Книзі ювілеїв, цим можна пояснити вчинки справжніх чудовиськ, таких як кривавий диктатор Пол Пот та Влад Цепеш. Просто нефіліми завжди існували поміж нас — невидимі хижаки поміж дичини. І коли трапляється нагода, коли суспільство розколюється під час війни чи заворушень, коли сили закону не можуть нас уберегти, ці хижаки виходять на полювання.
Тільки тоді ми бачимо, хто вони насправді.
Зло не має простого пояснення. Сьогодні, через більше ніж дві тисячі років після того, як було написано Книгу Еноха, ми не стаємо ближчі до розуміння того, чому існує зло. Знаємо лише, що воно існує.
РІЦЦОЛІ ТА АЙЛС ЗНОВУ У ВИРІ МОТОРОШНИХ ПОДІЙ
ВІД АВТОРКИ РОМАНІВ «ХІРУРГ» ТА «СМЕРТНИЦІ»
Це Різдво мало стати дивом. А перетворилося на кошмар. На очах Джейн Ріццолі руйнується багаторічний шлюб її батьків, а подруга Мора зізнається у гріховних стосунках зі священником. Одне за одним відбуваються моторошні вбивства, схожі на ритуальні жертвоприношення. Шокована детектив Ріццолі починає свою звичну роботу — пошук убивці. Розслідування виводить Джейн на таємничий фонд «Мефісто», члени якого переконані: ці вбивства — справа рук демона, що ходить поміж людей. Що в їхніх словах правда, а що — вигадка? Що приховує директор фонду, Ентоні Сансоне? І чи справді його організація прагне допомогти, чи лишень зводить поліцію на манівці? Запитань так багато. А тим часом убивця вже готовий завдати нового удару...
Ґеррітсен уміє створювати незабутніх героїв та загадкові сюжети, які хоч і здаються простими, насправді cкладні та заплутані.