— Ти не мав права! Ти мусив боротися!
— Це життя, таке, яке є, синку, і не інакше.
— Кінець кінцем, ти непогано влаштувався.
Я підвівся. Забрав цигарки. Відійшов на кілька кроків. Повернувся.
— Скажи мені, де Франк.
— Тобі ні до чого це знати.
Я залишив листа від адвоката на столику в передпокої. Маму це здивувало. Я сказав, що розпечатав його через неуважність. Недільного вечора зателефонував тато, Жульєтт зняла слухавку і проговорила п’ять хвилин. Відтак простягла слухавку мені.
— Скажи йому, що мене немає.
Не почути він не міг. Мама відірвала носа від «Парі Матч». Змовчала, усміхнулась та стала читати далі. Наступними тижнями я відмовлявся з ним розмовляти. Так тривало довго. Ця історія й сьогодні стоїть між нами.
Я ніколи не казав Каміллі про родину, не розповідав про Франка і Сесіль, їхнє зникнення, сімейний розкол і втечу батька до далекої провінції. Я думав про них щодня. Кажуть, час загоює рани. Якщо хочете стерти з пам’яті тих, хто пішов, не варто їх так сильно любити. Бо що вас переповнює, то це гнів, потреба кричати, вона душить вас, бо ви пручаєтесь, бо ви безсилі. Ненависть знайшла собі місце. Та й Камілла з незрозумілих причин відмовлялася говорити про свою сім’ю. Ми були квити. Дотримувалися сирітського умиротворення.
Я хотів цього уникнути. Доклав чималих зусиль. Опирався до останнього, як тільки міг. Однак існує межа, яку не здатен перетнути жоден чоловік. Наша воля безпорадна перед законами, що правлять цим світом. Моя доля була визначена десь там, у нетрях всесвіту, поруч із галактикою Андромеди, між Оріоном та Альдебараном. Камілла хотіла розрахувати мій гороскоп. Їй бракувало точної години мого народження. Мені це прохання видалося безглуздим, але я не міг сказати їй це в очі. Я звалив неможливість це з’ясувати на пологові муки, що стерли всі мамині спогади про моє народження, на те, що вона була сама в порожній лікарні, покинута родиною та чоловіком.
— Ти народився в лікарні Пор-Рояль, у серці Парижа!
Після роз’їзду батьків нічого не налагодилося. Як відомо, розлучення згубно впливає на пам’ять. Без знання точного часу неможливо скласти ні карту зоряного неба на момент мого народження, ні гороскоп, неможливо визначити ні вузол Місяця, ні дім гороскопу, ані висхідний знак. Я сподівався позбутися цих надокучливих запитань.
Мої стосунки з мамою помітно поліпшувались день від дня. Ми досягли певного балансу. Я дотримувався трьох правил, свого роду обумовлений мінімум. Мав слідкувати за своїм зовнішнім виглядом, триматися прохідного балу в ліцеї та бути присутнім на сімейних застіллях, особливо на недільному обіді з родиною Делоне, що відбувався в повному зборі в дідуся Філіппа. Натомість вона давала мені спокій щодо решти. Це стало можливим після відвідин мамою семінару «Успішно провести перемовини: переможець — переможець», що змінив її поведінку. Татові варто було б теж бути на таких заходах, натомість він з них насміхався. Можливо, вони врятували б його від цієї Березини[184]. Одного дня, за вечерею, мене заскочив неприємний сюрприз.
— До речі, Камілла телефонувала, — сказала мама, передаючи мені терту моркву.
— Та невже?
— А вона мила дівчинка. Якщо хочеш, можеш привести її в гості, я була б рада з нею познайомитися.
— Ми попрощались десять хвилин тому. Чому вона дзвонила?
— Хотіла знати час твого народження.
— Що ти їй сказала?
— Рівно о сімнадцятій тридцять. Я не зрозуміла нічого з того, що вона розповіла. Пологи були спокійні. З твоєю сестрою — оце був жах. Дівчата матерям завжди важче даються. Я б хотіла, щоб вона склала мій гороскоп. Я народилася 28 січня, десять по четвертій ранку.
— А я о котрій народилася? — втрутилась Жульєтт.
Якщо в Камілли й були певні недоліки, то вже точно не злопам’ятність. Вона не сердилася на мене за брехню, бо була захоплена можливістю швидкого отримання мого гороскопу. Подруга її мами тримала салон віщувань у квартирі з виглядом на парк Монсурі. Вона зіставить наші гороскопи, і ми знатимемо, що на нас чекає.
— Ти в це не віриш? Я зараз тебе переконаю.
— Камілло, майбутнього не передбачиш. Це було б надто просто.
— Існують люди, які знають, просвітлені, вони можуть нас направляти.
— Особисто я не хочу знати.
Кілька днів по тому вона повідомила про певну непередбачувану перешкоду, що заважає складанню моєї карти. Подолавши мільйони кілометрів, між сузір’ями Рака й Тільця, буквально нізвідки виникла комета Холмса: блискотлива цяточка з віялоподібним хвостом, і доки вона залишатиметься видимою, деяким людям не уникнути потрясінь у житті.
184
У Франції вислів «це Березина» свідчить про крах, цілковиту катастрофу. Походження вислову пов’язане з битвою біля річки Березини в листопаді 1812 року, у якій Наполеон І зазнав поразки.