— Це було щось таке, — Нержин скроїв гримасу.
Іра розсміялася.
— Брешеш. Таке обличчя в тебе було сьогодні у ванній, коли ти набрався духу, щоб поцілувати мене.
— Але тоді, біля свого будинку, я теж вагався з поцілунком, — знизав плечима Нержин.
— А тепер ні, — додав він і ніжно поцілував мочку її вуха.
Розділ 35
Оксана додержала обіцянку.
Ілля Яровецький подзвонив Туполєву о чверть на восьму, коли той ще дивився останній тривожний сон.
— Ви Куколєв? — запитав Яровецький, дещо заїкаючись.
— Моє прізвище Туполєв. Через «Т» — Тетяна, і «П» — Петро, — поправив Туполєв, відзначаючи про себе, що прокидатися з ім’ям Тетяна на вустах — гарний знак. — 3 ким я говорю?
— Я фотограф. Мені дружина сказала, що…
— Авжеж, пам’ятаю. Скажіть мені, у вас є фотографії з весілля, що проходило в ресторані «Італійський гриль» двадцятого червня?
— Так. Якщо вам потрібно, я можу їх надрукувати. У мене залишилися негативи. У лабораторії, де я працюю.
— Мені потрібно. Причому якомога швидше. Коли ви виходите на роботу?
— Я вже там. Приїжджайте. Студія «Професіонал», може, знаєте? Це недалеко від вас.
— Зараз буду! Обов’язково мене дочекайтеся!
Поклавши трубку, Туполєв кинувся до ванної.
Швидко поголився, абияк почистив зуби зелено-червоною пастою з їдким запахом. Як запевняла Надія Семенівна, стоматолог із двадцятип’ятилітнім стажем, ця паста відмінно зміцнювала ясна. Хутко одягся і вискочив у передпокій. Коли він зашнуровував правий черевик, з кухні вийшла Надія Семенівна з паперовим пакунком у руках.
— Доброго ранку, синку, — вона простягнула пакет з бутербродами.
Мати встигла звикнути до того, що коли вранці синові дзвонять по роботі, сніданок можна не готувати. Туполєв лунко цмокнув матір у щоку і, на ходу зачісуючись, прожогом вискочив із квартири.
Студія «Професіонал» мала фешенебельний виставковий зал, величезний майданчик для зйомок і потужну фотолабораторію. Виявилося, що першу половину дня Ілля Яровецький працює тут у відділенні фотодруку, а вечорами промишляє весільною «халтурою». Крім Іллі, субтильного високого шатена років двадцяти п’яти, у лабораторії не було нікого.
— Я тут поки що найменш досвідчений. От і стараюся більше за інших, — пояснив Ілля.
Туполєв почувався після вчорашніх подій на грані нервового зриву. Не було більше сил вести дізнання з колишньою докладністю, бути чуйним з людьми, які надають слідству допомогу. Він почувався роботом, зібраним для того, аби добувати й обробляти інформацію.
От чому він категорично відмовився від кави і жодного разу не усміхнувся. Всю розмову з Іллею вів у формі твердого допиту і був скупий на слова.
— Ви можете показати негативи?
— Можу. Звичайно я віддаю негативи замовникам, але цього разу вийшло інакше, — Ілля підійшов до драбини, яка забезпечувала доступ до високих антресолей із пронумерованими шухлядками.
— Чому саме цього разу вийшло інакше?
— По-перше, замовники були незадоволені. Вони сказали, що я назнімав багато зайвого, і вибрали для друку десь лише одну третину з того, що було на плівках. Вони самі відмовилися від негативів. А, по-друге, один хлопець, Льоша, він, здається, був на тім весіллі, купив у мене вісім чи десять знімків, з тих, що забракували замовники. Запропонував гарні гроші. Навіть занадто гарні за таку дурницю. Я подумав: якщо фотографії з цих негативів ідуть так дорого, виходить, не потрібно квапитися плівки викидати… От чому я і кажу, що вийшло інакше. Зазвичай я негативи або викидаю, або віддаю.
Ілля спустився з драбини зі сріблястим пакетиком, у якому зберігалися плівки.
— Що ви бажаєте подивитися?
— Для початку ті кадри, які купив у вас Льоша, — сказав Туполєв, пам’ятаючи, що саме так відрекомендувався подружжю Мишаків Юрій Роговцев.
Ілля вийняв з пакетика дві плівки. Одну відклав убік, а другу зарядив до приладу, чимось подібного до діапроектора, та погасив світло.
— Ті кадри, що замовляв Льоша, позначені хрестиками прямо на плівці. Ми знайдемо їх за дві секунди, — запевнив він.
Поки Ілля повільно прокручував плівку в пошуках своїх позначок, Туполєв дозволив собі відключитися.
Він думав про Андрія. Як вийшло, що Андрій пішов на квартиру Кулагіної? Навіщо? На що розраховував? Чому коханець Кулагіної став стріляти в Андрія?
Ілля торкнув його за плече.
— Володимире… Подивіться… Ось перші три кадри…
Туполєв стрепенувся. Але негативи є негативи. Здається, якийсь чоловік. Здається, якась жінка.