Так, людина є дух. Господь створив нас. Господь наділив духом матерію, щоб обожити її. Щоб підняти творіння Своє до Себе. Щоб ми з’єдналися з Ним. Щоб пізнали Його. Щоб “так завжди з Господом були” і прославляли Його, Єдиного Нествореного. Щоб увійшли в радість Його, щоб прилучилися до любові Його, щоб були щасливими з Ним, бо Бог є Любов.
Ось і відповідь на всі запитання. Для чого живемо? – щоб бути щасливими, щоб отримати вічне й щасливе життя. Що таке щастя? – найповніше задоволення духовних і фізичних потреб. Як досягти цього найповнішого задоволення? – Шукайте найперше країни Божої, а все це вам додасться” (див. Від Матвія, 6.33). Де те царство Боже? Де та держава Небесна? Де те небо? Воно – воля Божа, твердь посеред різноманітних вод людських вчень та пристрастей, закон Божий, закон любові, невидима сфера благодаті Духа Святого. Де ж воно? “Боже Царство – всередині вас” (Від Луки, 17.21). “Таємниця захована від віків і поколінь – Христос у вас, надія слави” (Послання апостола Павла до колосян, 1.26). “Хто вірує в Мене – життя вічне той має” (Від Івана, 6.47). Так в чому ж полягає оте “вічне життя”? “Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, Єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”. Глибоко, внутрішньо, серцем щоб пізнали...
Слава Богу. Тепер останнє: як же пізнати? Як відновити той втрачений людством зв’язок? (Латиною “ре” – відновлюю; “ліга” – зв’язок. Отже, “релігія” – означає відновлення зв’язку з Богом.) Три стезі дав нам Господь для цього пізнання. По-перше, пізнання Творця через Його творіння (спілкуючись з природою, плекаючи її, спізнаючи її, оберігаючи і надихаючись нею). По-друге, через писане слово Боже – Біблію, що є хлібом життя для вірного християнина. І, як вершина богознання – через власне серце, через копітку працю смирення, очищення і сходження щаблями вдосконалення до вічного життя, до відкритого духовного боговідання...
СВЯТА ТРІЙЦЯ
На десятий день після свята Вознесіння православна церква празникує Зішесття Святого Духа на апостолів. Це свято називається також Днем Святої П’ятидесятниці, або ж Трійцею.
П’ятидесятницею воно зветься тому, що подія, згадувана у ньому, зішесття Св. Духа на апостолів, – сталася на п’ятдесятий день після Воскресіння Христового. Як ми знаємо з Писання, упродовж сорока днів після воскресіння Свого Господь наш Ісус Христос з’являвся учням і повчав їх. В цей самий час дав Він наказа апостолам, щоби не відходили вони із Єрусалиму після Його вознесіння, а чекали обітниці Божої, “що про неї казав – ви чули від Мене. Іван бо водою хрестив, – ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів!“ (Дії 1.4-5). І тоді ж, на сороковий день по воскресінні, і сталося славне вознесіння Господа на Небо на очах усіх учнів Його.
Дотримуючись наказу Божого, апостоли залишились в Єрусалимі в очікуванні даної Ним обітниці. І от настав десятий день після вознесіння. У євреїв тоді було велике свято П’ятидесятниці в пам’ять Синайського законодавства. Усі апостоли разом з іншими учнями одностайно знаходились в одній світлиці у Єрусалимі. Була третя година дня за єврейським ліком (за нашим – 9-та година ранку). Св. апостол і євангеліст Лука у книзі “Діяння св. апостолів” так змальовує подальші події. Раптом “...нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптово зірвалася і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралося безліч народу, – та й дивувалися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!.. Усі ж побентежилися та й дивувалися, та й казали один до одного: «Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен з нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?.. – усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!» І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: «Що ж то статися має?..“ (Дії 2.1 – 13).
Це був 34-й рік по Різдві Христовім. Таким був початок проповідування Євангелії і фактично початок діяльності Новозавітної Церкви Божої, – початок благовіствування через святих апостолів перше в Юдеї, а потім і в усьому світі.
Зішесття Святого Духа на апостолів відзначається як одне з дванадцяти найбільших свят православ’я, і має назву також День Святої Трійці. Трійцею це свято називається тому, що саме з цього дня розкрилась світова дія усієї Пресвятої Трійці, і люди навчились поклонятись і прославляти три лиця (грецьк. “іпостасі”) Єдиного Божества: Отця, і Сина, і Святого Духа. Бог Отець послав до нас Сина на землю; Бог Син навчив нас любити Бога і ближніх, постраждав на хресті за наші гріхи, воскрес і вознісся на Небо, обіцяючи учням послати Духа Святого – Утішителя, і тепер Цей Утішитель зійшов на учнів і наповнює засновану Христом Церкву. “Бо троє свідкують на Небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє – Одно” (1 Ів. 5.7).
У чому ж полягає духовна символіка дня П’ятидесятниці? Це зішесття Святого Духа відбувається у серці кожного християнина як акт довершеності Божого спасіння. В Пресвятій Трійці проявляється уся повнота Благодаті Господньої, що подається людині через хрещення, тобто повне занурення (церк. слов. “хрещення” = грецьк. “баптисма” = укр. “повне занурення”) в Дух Божий во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Коли ми приймаємо Бога Господом нашого життя, повністю занурюємось у віру, ставимо Отця нашого Небесного на перше місце в своєму житті, повністю покладаємось, віддаємось на Волю Божу, – то ми таким чином духовно хрестимось во Ім’я Отця. Але цього мало. Необхідно хреститись – повністю зануритись – во Ім’я Сина, тобто восиновити, реалізувати у своїй плоті, в своєму житті оцю віру, що чинна любов’ю, – принести конкретні плоди віри, бо віра без діл мертва. І на завершення хреститись во Ім’я Духа Святого, тобто ствердити віру, оспівати її і розповсюдити навколо себе. В цьому суть духовного хрещення, прояву Трійці одноістотної і нероздільної в людині: увірувати, восиновити віру і ствердитись в ній, отримавши таким чином життя вічне, прийшовши дорогою праведності до миру і радості в Дусі Святім – до Царства Небесного. В цьому духовна суть свята Трійці.
Перший день П’ятидесятниці, неділю, Церква присвячує переважно на славу Пресвятої Трійці, і цей день у народі називається Троїцьким Днем. А другий, тобто понеділок, – на славу Духа Святого, від чого називається Духовим Днем.
На свято прийнято прикрашати храм і свої домівки зеленню – ароматною лепехою, квітами, віттям дерев. А під час Богослужіння вірні стоять з квітами, висловлюючи цим нашу радість і вдячність Богові за життя в Дусі Святім. Адже квіти та зелень – символ життя, знак визнання життєдайної сили Животворчого Духа.
Згідно з наукою про богослужіння – літургікою – свято П'ятидесятниці встановлене самими апостолами. Після зішесття Святого Духа апостоли щорічно святкували його і заповідали згадувати його всім християнам (на це вказують і цитати з 1Кор. 16.8; Дії 20.16). Уже в Постановах Апостольських є пряма заповідь празнувати Святу П'ятидесятницю.
Тропар свята звучить так: “Благословенний Ти, Христе Боже наш, що рибаків премудрими явив, пославши їм Духа Святого, і ними весь світ уловив. Людинолюбче, слава Тобі!”
ДУХІВ ДЕНЬ
Другий день свята П’ятидесятниці повністю присвячений третій Іпостасі (грецькою “іпостась” – лице) Пресвятої Трійці, а саме Святому Духові.
Деякі з наших братів-протестантів докоряють, що, мовляв, православні вшановують трьох Богів замість Єдиного Бога, порушуючи тим самим першу Заповідь Господню: “Я Господь, Бог твій, – нехай не буде тобі інших богів переді Мною..” Але таке ставлення до догмату (грецькою “догмат” – визначення істини) про триіпостасність Божества можна пояснити лише незнанням, або ж небажанням зрозуміти цю істину. Ми не віруємо в трьох Богів! Ми віруємо в Єдиного Бога, який дає Себе пізнати нам в трьох Лицях, в трьох Іпостасях: як Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий. І Ці Три – суть Одно.