— О пане директоре, я була такою поганою ученицею! — вигукнула вона.
— Блудяжкою була, еге ж? — поспитався Геннінґс.
Нічого не втямивши з того, що коїлося перед його очима, Гіллель рвучко відчинив двері й вигукнув:
— Грубощі казати — це бешкетувати!
Пані Черіот схопилася на ноги і заверещала.
— Гіллель? — пробелькотів директор Геннінґс.
Пані Черіот хутенько поправила спідницю й чкурнула в коридор.
— Що ви тут робите? — поспитався Гіллель.
— Та ми граємося… — пробурмотів Геннінґс.
— Це більше скидається на бешкет, — зауважив Гіллель.
— Ні… це вправи такі… А ти що тут робиш?
— Я ховався, бо мене хотіли зловити й нагодувати собачим гівном, — пояснив Гіллель директорові, та той не слухав його, бо почав шукати пані Черіот.
— Де ти, Аделіно? — гукнув він. — Ти мене чуєш?
— То мені й далі ховатися? — спитався Гіллель. — Бо я боюся, що мене злапає Кнур.
— Так, усе гаразд, Гіллелю. Ти не бачив пані Черіот?
— Вона пішла.
— Пішла? Куди пішла?
— Не знаю, туди десь.
— Добре, побудь тут, я зараз повернуся.
Геннінґс вийшов у коридор і почав гукати: «Аделіно? Аделіно, де ти?» Врешті він знайшов пані Черіот: вона скулилася у кутку і тремтіла всім тілом.
— Не переживай, Аделіно, він нічого не бачив.
— Він усе бачив! — зарепетувала вона.
— Ні, ні. Запевняю тебе.
— Справді? — пробекала вона тремтячим голосом.
— Авжеж. Усе гаразд, нема з чого перейматися. Та й не буде він про це розводитися. Не хвилюйся, я побалакаю з ним.
Але повернувшись до редакційної кімнати, пан Геннінґс не знайшов там хлопця. Побачив він його за годину, коли Гіллель подзвонив у двері його дому.
— Добридень, пане директоре.
— Гіллель? Що ти тут робиш?
— Та ось приніс одну річ, мабуть, це ваша, — сказав Гіллель і дістав з наплічника жіночі труси.
Директор страшенно витріщив очі й замахав руками.
— Викинь цю гидоту! — прохрипів він. — Не розумію, про що ти кажеш.
— Гадаю, це труси пані Черіот. Ото ви скинули їх із неї, щоб усипати по дупі, а вона забула їх надіти. Дивно, бо якби я забув надіти труси, то мені віяло б холодом у цюцюрку. Та, мабуть, жінки не відчувають цього, адже в них цюнька всередині.
— Замовкни і забирайся відціля! — просичав директор Геннінґс.
Із хати почувся голос пані Геннінґс, яка питала, хто там прийшов.
— Нічого, люба, — солоденько відказав Геннінґс. — Проблеми з учнем.
— Може, спитаємося у вашої дружини, чи це не її трусики? — запитав Гіллель.
Геннінґс незграбно спробував видерти їх у Гіллеля, та марно, тож гукнув дружині:
— Люба, я вийду на хвильку!
Він ступив на тротуар у хатніх капцях і потягнув за собою Гіллеля.
— Ти що, здурів? Чого ти прийшов сюди?
— Знаєте, я тут неподалік бачив ятку з морозивом, — відказав Гіллель.
— Я не збираюся купувати тобі морозиво. Зараз уже вечеряти пора. То чого ти прийшов сюди, га?
— Я оце думаю, чи приклала пані Черіот льоду до своєї рум’яної дупи? — замислено сказав Гіллель.
— Що ж, ходімо до ятки, якщо вже так.
З морозивом у руках вони попростували кварталом.
— Нащо ви лупцювали по дупі сердешну пані Черіот? — поспитався Гіллель.
— Це гра така.
— У школі нам розповідали про погане поводження. То це було погане поводження? Вони дали нам номер телефону, треба подзвонити.
— Ні, хлопчику мій. Це таке поводження, якого ми обоє хотіли.
— Ляскати по голій дупі?
— Ага. Це спеціальне ляскання. Воно не болить. Від нього добре.
— Ого! Мій друзяка Луї казав, що як його відшмагав татко, то страх як боліло.
— То інше. А це роблять одне одному дорослі. Спершу домовляються, щоб упевнитися у спільній згоді.
— Ага, — сказав Гіллель, — отже, ви питаєте пані Черіот: «Скажіть мені, люба пані, чи ви не проти, якщо я скину зараз із вас трусики і добряче всиплю по дупі?» А вона вам: «Нітрохи, любий пане директоре. Всипте».
— Приблизно так.
— Дивно.
— Дорослі взагалі дуже дивні люди.
— Та я помітив.
— Ні, ти не втямив: у них такі фантазії, яких ти й уявити собі не можеш.
— І у вас?
— І в мене.
— Здається, я зрозумів, про що вам ідеться. Друзі моїх батьків збираються розлучатися. Якось вони вечеряли у нас, а за тиждень дружина прибігла до нас ночувати. І весь час казала про свого чоловіка заборонені слова. Він щось там зробив панні, яка гляділа їхніх дітей.