Він ударив ще по одній клавіші. Підлога завібрувала.
— У разі падіння тиску в кабіні буде подано кисень. Його закачають пілотові просто до рота. Усім іншим доведеться, затримавши дихання, сидіти тихо. — Бі-Джи та Северин зареготали. — У разі зіткнення вогники біля самої підлоги вкажуть вам шлях до виходу, де вас миттю засмокче смертоносна порожнеча. Пам’ятайте, будь ласка, що найближча придатна до життя планета може бути за три мільярди миль від вас.
Чоловік ударив ще по одній клавіші. Графік на екрані комп’ютера почав здійматися й опадати, наче хвиля.
— Судно споряджено рятувальною капсулою: однією спереду, жодною посередині й жодною позаду. Місця там саме для пілота й п’ятьох гарячих як жар жіночок, — Бі-Джи вибухнув реготом, Северин загиготів. — Знімайте ваші туфлі на високих підборах, дівчатка, перш ніж залазити до рятувальної капсули. До біса, знімайте все! Якщо моя антена не видовжиться, посмикайте її добряче. Закликати мене ви можете світловим або звуковим сигналом, але не турбуйтеся, я обійду по черзі кожну з вас. Будь ласка, ознайомтеся з інструкцією, де зазначено, якої пози ви повинні набути, коли почуєте команду «Смоктати». Радимо вам під час цього голову тримати постійно нахиленою.
Він іще раз натиснув на клавішу і здійняв кулак у повітря.
— Ми усвідомлюємо, що сьогодні ви не мали вибору авіаліній, тому дякуємо, що обрали АМІК.
Северин і Бі-Джи заплескали в долоні й радісно загукали. Пітер нерішуче склав руки докупи, але не кричав разом із ними. Він сподівався, що зможе бути скромним учасником, частиною гурту, але не об’єктом, що притягує пильні погляди. Він знав: це не надто вражаючий початок місії, яка мала на меті завоювати серця й душі населення цілої планети. Але Пітер сподівався, що йому буде пробачено. Він був далеко від дому, голова йому гуділа від болю, локшина з м’ясом камінням лежала в шлунку, йому далі марилося, що його розібрали на частини, а потім зібрали докупи, але десь припустилися помилки. Пітер хотів лише одного — заповзти в ліжко до Беатріс і Джошуа й заснути. Велика пригода, безперечно, могла б і зачекати.
4
«Привіт усім!» — промовив він
Дорога Беа!
Нарешті я можу тобі написати! Чи не назвати нам цього листа моїм Першим Посланням до джошунян? 0,я знаю, ми обоє з осторогою ставимося до святого Павла й не поділяємо його поглядів багато на що, але чоловік цей, безперечно, тямив, як написати доброго листа, а мені, особливо в теперішньому стані (я напівмарю від виснаження) потрібно буде все натхнення, на яке я тільки-но спроможний. Тож, доки на думку мені не спало нічого прекрасно неповторного, звертаюся до тебе такими словами: «Благодать тобі й мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!»[5] Я сумніваюся, що Павло мав на думці якусь жінку, коли писав це вітання, зважаючи на його проблеми з протилежною статтю, але, можливо, якби він знав ТЕБЕ, все було б інакше.
Я хотів би все докладно оповісти тобі, але наразі ще нічого оповідати. Наш зореліт без вікон. Довкола мене мільйони зірок та інших, напевно, дивовижних речей, але все, що я бачу, — це стіни, стеля й підлога. Добре, що в мене немає клаустрофобії.
Я пишу тобі олівцем на папері. (У мене було декілька ручок, але вони луснули, мабуть, під час «стрибка» — мою валізу всю залито всередині їхнім чорнилом. Недивно, що вони не пережили перельоту, зважаючи на те, як почувається моя голова!..) Хай там як, а коли хитромудра технологія зазнає невдачі, примітивна технологія заступає її, щоб виконати роботу. Ось так ми повертаємося до загостреної палички зі шматочком графіту всередині та до листів спресованої дерев’яної маси...
Ти, мабуть, гадаєш, чи не збожеволів я? Ні, не хвилюйся (поки що). Я не марю й не збираюся класти цього листа в конверт і клеїти марку. Я досі в дорозі — нам зосталося летіти ще трохи більше ніж добу. Щойно прибуду на Оазу і влаштуюся на новому місці, я перепишу ці записи. Мене під’єднають до мережі, і я зможу надіслати повідомлення тій штукенції, яку аміківці встановили у нас удома. До речі, можеш забути про те, що вона називається «Поштова обчислювальна машина Чжоу-23», як нам казали. Розмовляючи тут із хлопцями, я принагідно згадав про цей термін. Вони тільки посміялися. Тут цей пристрій називають «пострілом». Як типово для американців — скорочувати все до одного-двох складів. (Зате добре запам’ятовується.)