підходили спершу до Флорес і тільки потім ішли до Туски, якщо в медсестри обидві руки були вже зайняті. Пітер нарешті збагнув чому: жінка їм сподобалася. Хто б міг подумати! Вона їм сподобалася.
— Давай-но мені, — мовив Туска, коли Флорес узялася за особливо великий лантух із тістом з білоквіту.
— Мені не важко, — відказала медсестра.
Її волосся злиплося від поту, підкреслюючи маленький череп, а на скронях напнулися блакитні жилки. Одяг вище від пояса був мокрий хоч викручуй. Вона пречудово проводила час.
Трохи пізніше, коли вони троє вже сиділи в машині й Туска від’їжджав від Сі-2, Флорес промовила:
— Ми їх розколемо, Джо.
— Тобто, розколемо? — перепитав Туска.
— Дізнаємося, як вони влаштовані, — пояснила Флорес.
— Та ну? — Туска, схоже, не надто зацікавився такою перспективою.
— Ага. А потім, дасть Бог, ми їх полагодимо.
Пітер здивувався, почувши такі слова від працівника АМІК. Але згодом у проміжку між передніми сидіннями з’явилося обличчя Флорес, немов голова гарґульї на стіні готичного собору. Вона знайшла очима пастора, покинутого на задньому сидінні, і промовила:
— Ви ж розумієте, що це лише образний вислів. Інакше кажучи, якщо пощастить. — Обличчя її зникло, але говорити вона не перестала. — Ви, напевно, не вірите, що є така штука як удача, еге ж?
Пітер відвернувся й поглянув у вікно. Вони їхали так швидко, що темна земля видавалася асфальтом, а бліді паростки білоквіту, що іноді проносилися повз, розпливалися в довгій лінії, скидаючись на білу дорожну розмітку на шосе. Якщо добре постаратися, можна було б побачити навіть дорожні знаки, що вказують на магістралі М25, скільки миль лишилося до Лондона. — Сподіваюся, є, — трохи запізно відповів він Флорес.
Пітер був цілком певен, що слово «удача» не трапляється ніде в Біблії, але це не означало, що її взагалі не існує. Ґрейнджер назвала його щасливчиком. І справді, у найкращий період свого життя, коли Беа була поруч, Пітер був щасливчиком.
Коли він дістався до свого номера, там на нього нарешті чекало повідомлення від Беа.
У повідомленні було зазначено:
Пітере, я кохаю тебе. Але, будь ласка, не повертайся додому. Молю тебе. Залишайся там, де ти є.
28
Амінь
— От що мені тут подобається, — сказала Моро, швидко простуючи біговою доріжкою, — це те, що кожного дня щось трішки змінюється, але водночас усе зостається тим самим.
Вона, Бі-Джи та Пітер тренувалися на спортивному майданчику під наметом. Це був черговий день на Оазі, наступна запланована перерва в роботі, кілька годин відпочинку й розваг, перш ніж знову повернутися до праці над великим проектом. Тент захищав їх від сонця, але цієї післяобідньої години воно світило так яскраво, що проміння проходило крізь парусинове накриття й надавало їхнім тілам жовтуватого відтінку.
Моро вже добряче нагріла чуприну. Її шаровари щокроку облипали стегна, а голий живіт блищав. Її метою були триста кроків, і зараз вона мала бути десь посередині. Не скидаючи темпу, жінка крутила руками за держаки бігової доріжки, наче це були ручки газу на мотоциклі.
— Спробуй не триматися руками, — порадив їй Бі-Джи, відпочиваючи між підходами у відтисканнях. — Краще прокачаєш стегна, гомілки та й узагалі всі м’язи на ногах.
— Я руки теж хочу тренувати, — відказала Моро. — Люди, які втрачають палець, часто занедбують руку, і та стає млявою. Я ж сказала собі: зі мною такого не станеться.
Пітер підіймав на блоці мішок із піском, чи то пак намагався підіймати. Його руки стали доволі сильними й жилавими від праці в полі, але, напевно, зараз він качав якісь інші м’язи, не ті, що зміцніли.
— Не надривай собі пупа, коли підіймаєш, — порадив Бі-Джи. Коли опускаєш, м’язи так само качаються. Опускай повільно. Так повільно, як тільки-но можеш.
— Однаково мішок, схоже, затяжкий для мене, — сказав Пітер. — Чим його наповнено? Точно не піском.
Він не міг собі уявити, щоб АМІК дав дозвіл на перевезення мішка з піском, коли за ті самі кошти можна доставити на Оазу мішок цукру чи людину.
— Землею, — відповів Бі-Джи, показуючи на порожній простір довкола майданчика.
Він зняв свою майку й викрутив її від поту. Біля його лівої пахви проступили дугою зморшкуваті шрами, псуючи гладеньку поверхню його грудного м’яза. Бі-Джи знову надягнув майку.