Девід затопив кулаком Кріспінові в сонячне сплетіння, і той очманів рівно на стільки, скільки Девідові знадобилося, щоб опинитися зверху. Тепер уже Девід пришпилив Кріспіна до підлоги, і руки його лещатами охопили шию гносея.
Йаель копнула Мофулатсі підбором босоніжка, розпанахавши йому гомілку. Потім сильним ударом коліна вцілила йому просто в пах.
Гігант зігнувся навпіл і завив від болю, відпустивши, нарешті, пістолет. Не встиг він оговтатись, як пістолет уже був у руках Йаелі. Тієї самої миті Ерік Мюллер підскочив до Мофулатсі та з силою вдарив його палицею по черепу.
— Зрадник! — прохрипів Кріспін. Він хапав ротом повітря, марно силкуючись відірвати Девідові руки від свого горла. — Прокляття... батьку... допоможи...
Ерік удруге замахнувся палицею на Мофулатсі й навіть голови не повернув у бік Кріспіна.
Йаель перевела дух. Жива рана на зап'ястку — від міцних пальців Мофулатсі — горіла вогнем. Зате пістолет був у неї. Відчуваючи на язику металевий присмак власної крові, вона озирнулася на Рауля: той і досі лежав на підлозі, кров стікала, збираючись у багряну калюжу — він задихався.
Йаель стримала нудоту, відвернулась і кинулася до кімнати зі скляним футляром.
Два самоцвіти з гебрейськими літерами виблискували до неї. Аметист і смарагд. Ґад і Завулон.
Вона зціпила зуби й сильно вдарила пістолетом по склу. Нічого. Чортихнувшись, вона вдарила ще раз, щосили. Футляр навіть не тріснув. Йаель заплющила очі, уявила, як розсипається скло, і знову вдарила пістолетом. Скло вибухнуло кришталевим фонтаном, і Йаель охопила хвиля піднесення.
Гострий осколок розітнув їй руку, коли вона витягала самоцвіти. Йаель не звернула уваги на пекучий біль і затиснула в долоні аметист і смарагд.
Це її уява чи камені справді світяться?
Роздивлятися не було часу. Вона засунула самоцвіти собі в мокрий від поту бюстгальтер, і дрож пронизав усе її тіло, аж залоскотало в пальцях ніг.
І тут Ерік Мюллер заштовхнув Стейсі до кімнати, подалі від бійні на балконі.
— Йаеле! — гукнув Девід хрипким голосом. — Виводь звідси Стейсі. Можуть прийти інші Темні янголи.
— Ні. Без тебе я нікуди не піду, — закричала Стейсі, долаючи тремтіння.
Ерік потягнув її до скляних дверей, за якими починалися сходи.
— Ти мусиш іти, дитино, — на тобі тримається світ!
— Ні! — Вона вирвалася, кинулась до балкона, але Ерік упіймав її за руку.
— Ти не розумієш. Тут ти в страшенній небезпеці, — надто багато людей хочуть тебе вбити. Нам треба вибиратися звідси!
— А ну відчепіться від неї. — Йаель направила пістолет Ерікові в груди. — Чуєте?
Стейсі, стривожена, кліпнула очима.
— Не займайте його. Це він мене випустив із тієї страшної кімнати. І показав, де таємний вихід.
Йаель закусила губу. У голові все переплуталося, тіло пронизував біль. Вона силкувалась осягнути те, що сказала Стейсі, і те, що бачила на власні очі.
Мюллер знайшов її на сходах, коли вона вже намірилась увірватись до Кабінету ситуацій. Він переконав її, що хоче допомогти урятувати Стейсі, що в нього змінилася душа. Що все своє життя він був сліпим, беззастережно покірним — помилявся щодо світу Божого. У цьому світі таки існувало добро, вирішив він. Ерік розказав, що знайшов це добро в особі жінки на ім'я Елізабет. Жінки, яку він покохав. І його секта мимоволі довела йому це. Їхні систематичні вбивства ламед-вовників винищували добро у світі, спричиняючи лише руйнацію.
Йаель слухала скептично, але Ерік Мюллер твердив, що вже не хоче кінця світу. Він має план. Вони ввійдуть до Кабінету ситуацій разом, нібито вона — його заручниця, проте пістолет залишиться в неї. Він наніс удар власному синові, потім напав на Мофулатсі. І от зараз він прагне врятувати Стейсі, хоча Девід вичавлює життя з його власної плоті й крові.
— Забери її, Йаеле! — несамовито волав Девід. — Стейс, усе гаразд. Я вас дожену.
Йаель підскочила до дівчинки.
— Ходімо, Стейсі. Ти чула, він нас дожене.
Вона схопила Стейсі за руку й вивела через скляні двері на майданчик. Ерік дивився, як вони йдуть сходами, і душа його рвалася на шматки. Він пішов був за ними, гадаючи, чи зумів урятувати свою Елізабет. Потім повернувся, завагався.
Хіба не слід йому зараз урятувати свого сина?
Та не встиг він прийняти рішення, як Рауль увалився з балкона, його смагляве обличчя було білим як молоко, а одяг нижче пояса просякнутий кров'ю.
— Зрадник! — загорлав Темний янгол. Він підняв пістолет і вистрелив Ерікові просто в лоб. Ерік Мюллер упав, де стояв.