Обличчя її полагіднішало.
— Бен Моше написав про свою віру в Бога. Він вірив, що Бог підкаже нам, як здолати гносеїв.
Девідові така віра була незнайома. «Цікаво, — думав він, — як це — вірити з таким переконанням?» Його душу завжди хвилювало критичне мислення й ретельний аналіз політичних систем і способів їхнього функціонування — а не проповіді, молитви чи біблійні тексти. Але тепер ось і він намагається знайти логіку в чомусь незбагненному.
Якусь мить було чути тільки стукіт дощу по шибках. Тоді Девід узяв з ліжка кольорову карту.
— А про це він щось згадував?
— Це карта Таро, — Йаель забрала карту в нього з рук.
— Справді? — здивувався Девід. — А я думав, ортодоксальним юдеям заборонено займатися хіромантією, спіритизмом — узагалі всім окультним. У коледжі в мене був друг, ортодоксальний юдей, який постійно докучав одній нашій подрузі-юдейці — казав, щоб вона припинила щодня читати гороскоп, бо Тора забороняє ворожіння.
Йаель звела брови.
— Це правда, але ваш друг дещо сплутав. Астрологію ніколи не вважали ворожінням. Варто лишень подивитися на підлоги давніх будинків і синагог, що їх розкопали в Ізраїлі, — особливо тих, що датуються першим-четвертим століттям. Я вже й не пам'ятаю, скільки з них прикрашені вигадливим зображенням колеса зодіаку.
— Серйозно?
— Звичайно. Давні знавці кабали вірили, що все в духовному світі відображено й перенесено в наш фізичний світ, на землю, через цикли зірок і планет. Вони говорили, що зірки й планети — це невіддільна частина великого задуму Божого. Усе, що є на небесах, віддзеркалюється на землі.
Йаель уважно подивилась на карту, яку тримала в руці. З одного боку на ній була намальована яскрава кольорова вежа — могутня багатоярусна фортеця, з якої люди сторчма падали в рів. Чорне небо за нею розтинала блискавка, від якої верхній ярус вежі спалахнув вогнем. З іншого боку були намальовані дві змії, що сплелись у вісімку, а в нижньому лівому кутку — написане число 471.
— Не уявляю, навіщо рабинові Бен Моше була потрібна ця карта, — мовила вона спантеличено. — Я не фахівець із карт Таро, але знаю точно, що вони походять із кабалістичного дерева життя. Зараз я вам покажу.
Мене вже нічого не дивує, — подумав Девід, а Йаель тим часом узяла іншу карту — маленьку ламіновану схему, яку він помітив раніше. Вона показала на молекули, сполучені лініями.
— Ось дерево життя, — сказала. — Центральна ідея кабали.
— Он воно що. А я думав, це якась молекулярна формула, — зізнався Девід.
Вона похитала головою, намагаючись приховати посмішку.
— Звісно ж, дерево це символічне. Кожне з десяти кіл — або сефірот — символізує якусь рису Бога, рису, яку люди можуть наслідувати. Знавці кабали трактують ці кола як віхи на шляху до духовного просвітлення. Ви ж знаєте, Девіде, я теж науковець, а не містик, але я благоговію перед цими концепціями, таємницями та перед красою, котру уособлює дерево.
Девіда вже змагало нетерпіння. Він глянув на карту. Кола й далі скидалися на молекули. І він не розумів, як усе це пов'язано з порятунком Стейсі.
— Добре, але як це стосується Таро? Або гносеїв? — сухо поцікавився він.
— Про гносеїв — не знаю, а от колода карт Таро створена на основі дерева життя. Першим це з'ясував один французький окультист дев'ятнадцятого століття, на ім'я Еліфа Леві. Отже, все виглядає приблизно так, — Йаель прикусила губу, старанно добираючи слова. — Коротше кажучи, сефірот уособлюють усе суще — минуле, теперішнє й майбутнє. Уявіть, Девіде, що кожне з цих кіл — це «посудина», наповнена божественним світлом або енергією. Містики кажуть, що Бог створив світ саме з цих кіл: Він пустив у ці «посудини» таке потужне світло, що вони розбилися на уламки. Уламки розлетілися й рознесли божественне світло по всьому всесвіту, і так утворився наш світ.
— Великий вибух?
Йаель примружилась.
— Не зовсім. Я можу продовжити?
Її ображений вираз обличчя нагадав йому улюблену вчительку з молодшої школи місіс Карп. Тільки Йаель Гар-Пац була набагато гарніша.
— Продовжуйте. — Девід розім'яв плечі. Напруга в шиї вже давалася взнаки.
— Отже, уламки розлетілися по всесвіту. Містики кажуть, що кожен із них був захований у шкаралупу, яка приховувала їхнє світло, і завдання людей — розколоти ці шкаралупи й повернути божественне світло знов у світ.
Вона встала з ліжка й закрокувала туди-сюди.
— Не сподівайтеся зрозуміти це все відразу, Девіде. Кабала надзвичайно складна. Повірте, мої знання в кращому разі поверхові. Потрібні роки сумлінного навчання, щоб дістати хоча б загальне уявлення про це все. Саме тому в минулому кабала завжди була таємницею.