— Не вбивайте нас, — благала дівчинка. — Прошу, не вбивайте!
Він опустився на одне коліно, забрав пістолет у Гатча з рук і поклав його поруч із Мередіт.
— Я на вашому боці, жіноцтво. Ґаррет Рікс, із групи прикриття Гатча, — він перевіряв Гатчів пульс.
Рікс ляснув Гатча по щоці, однак той не реагував.
— Ну ж бо, йолопе, не надумай мене облажати.
Він зняв свій ремінь із джинсів і кинув його Мередіт.
— Він помре, якщо ви не накладете міцний джгут. Тримайте його, поки я не повернуся. Що б не сталося — звідси ані руш. Сподіваймося, я поранив отого гада, хоча гарантій немає. Піду переконаюся, чи не збирається він уколошкати нас один за одним, а тоді вже заберемося звідси. Наразі ваше завдання — не дати Гатчеві стекти кров'ю.
Розділ двадцять дев'ятий
тейсі взяла шкіряний ремінь і почала закручувати в Гатча на нозі, намагаючись не помічати кров, що юшила крізь джинси. Вона не зовсім чітко усвідомлювала, що Гаррет Рікс залишив їх самих. Стрілянина припинилась, але звуки пострілів і досі лунали у вухах. Дівчинку нудило, та якщо вона піддасться цьому, Гатч може померти. І так це трапилося через неї.
— Благаю, не помирайте. — Сльози душили її, вона не зводила з нього очей. Обличчя в Гатча стало як сіра глина, — вони ліпили з такої фігурки на уроках малювання.
— Стейсі, дай-но мені. — Мередіт так трусило, що аж зуби клацали. Вона спробувала обережно витягти ремінь із доччиних стиснутих кулаків. — Мерщій залізай під машину. Стейсі міцніше вхопилася за ремінь.
— Я залишаюся тут із тобою та Гатчем. Я можу допомогти.
З боку кам'яного розлому пролунав постріл. Стейсі схлипнула.
— Як гадаєш, це застрелили Гатчевого друга? — Сльози лилися по щоках.
«Когось-таки застрелили», — подумала Мередіт. Серце в неї калатало. Вона не встигла відповісти, як із крамниці почувся хрипкий шепіт продавця.
— Біжіть сюди, обидві. Я вас прикрию — маю рушницю. Хутчіш!
— Він стікає кров'ю. Я не можу його залишити, — відізвалася Мередіт тихим голосом. — Стейсі, благаю, сховайся, — молила вона в нестямі. Волосся в неї розтріпалося й лізло в очі. Колінами вона відчувала липку Гатчеву кров. — Повзи до крамниці, доню, заклинаю тебе. Обіцяю, що не залишу Гатча.
Стейсі розривалася між бажанням послухатися матір і захистити її. Здавалося, вона ніколи не припинить плакати. Здавалося, вона не може ворухнутися. А потім уже було запізно.
Гаррет Рікс повз по землі, прицілюючись у чоловіка з оливковою шкірою ярдах у двадцяти від нього. Рікс був поранений, але злість притамовувала біль. Йому потрібен один постріл, один влучний постріл.
Той чоловік наближався. Падлюка усміхався, як людина, що має на руках усі козирі. Рікс силився струсити з повік великі краплі поту, вивернутися трохи ліворуч. Він випльовував кров, що заливала йому рот, бо інакше закашлявся б і видав себе. Він гадає, що загнав мене в глухий кут. Але за мною ще один постріл, іще один-однісінький постріл.
Спалах вогню засліпив його, коли палець ворога натиснув на гачок. Увесь світ став червоним. А потім чорним.
Рауль вибив ногою пістолет із заціпенілих пальців Рікса й ще раз вистрілив йому в голову. Контрольний постріл.
Без зайвої метушні він попрямував до свого кабріолета, вперше за багато днів відчуваючи радісне піднесення. Убивство завжди бадьорило його, додавало прудкості ході.
Звук шин на шерехатому гравії розірвав повітря, — жовтий «файєрбьорд», поманеврувавши кам'яним розлогом, різко зупинився. Рауль поставив машину під прямим кутом до Гатчевої, щоб відрізати всі шляхи до спасіння.
Продавець вистрелив, але не влучив у переднє колесо «файєрбьорда», і куля зрикошетила від дверцят.
Стейсі впізнала чоловіка, який вийшов із машини.
— Мамо, це той! — проридала вона й пірнула під Гатчів джип.
Мередіт схопила пістолет Гатча та спробувала прицілитися. Але в неї так трусилися руки, що довелося до крові прикусити нижню губу. Чоловік не звертав на неї жодної уваги. Він щось відстібував від ременя.
Мередіт заклякла: вона побачила, як він метнув у бік крамниці гранату.
Стріляй у нього, ну ж бо! Стріляй! — волав її внутрішній голос. Мередіт скосила очі й натиснула на гачок, — від ударної сили пострілу її відкинуло на Гатча. І тієї ж миті громовий вибух висадив у повітря крамницю, і з вікон вирвалися язики полум'я.
Мередіт уся заціпеніла. Потім якось підвелась і спробувала вистрелити ще раз.