Сокиромордий сунувся на нього знов і вже заводив трубу для удару, однак у відчайдушному зусиллі Девід підібрав ноги до живота й, рвучко розігнувши їх, щосили вдарив супротивника в груди.
Він влучив сокиромордому в сонячне сплетіння. Той зігнувся навпіл, випустив трубу, — та впала, дзенькнувши, — й інстинктивно схопився за живіт.
Девід миттю рвонувся по ту зброю, упав на неї, хоча й бачив, що обличчя в Йаелі вже посиніло: у неї вилазили очі, вона борсалася, намагаючись скинути з себе Геркулесиху.
Не встиг він і ворухнутися, як Йаель випростала заламану руку. Сонце блиснуло на її браслеті, коли вона спрямувала стиснутий кулак у свою ворогиню. І тільки в останню мить Девід побачив, що блищав зовсім не браслет, а фруктовий ніж, — вона зуміла-таки витягти його з кишені. Девід заціпеніло побачив, як Йаель щосили встромила ніж у шию жінки.
Кров хлюпнула як вода — немов прорвало каналізацію. Жінка, захлинаючись, скрикнула, та Йаель встромила лезо знову, просто в ямку на її шиї.
Девід ухопив трубу. Він боровся з болем, що затоплював його, і спромігся якось підвестися. Піт заливав очі, він обернувся, щоб зустріти жилавого Темного янгола, який сопів, мов звір, і готувався до нового нападу.
— Йаеле, тікай! Рятуйся! — гукнув він, але вона не побігла, а відскочила на два кроки вбік, розмахуючи ножем. Обличчя її ніби скам'яніло, щоки й одяг були заляпані кров'ю. Вигляд вона мала дикий.
Погляд Темного янгола швидко перебігав з однієї на другого — від стрункої жінки з закривавленим ножем до чоловіка, готового нанести удар його ж власною зброєю.
Він заревів і кинувся на Йаель, і в Девіда обірвалося серце.
Він хоче використати її як щит.
Темний янгол стрибнув до Йаелі, Девід рвонулася вперед, — а Йаель ніби заклякла.
«Я не встигну вчасно», — у відчаї подумав Девід, але раптом побачив сталевий блиск в очах Йаелі.
Вона чекала до найостаннішої миті, і несподівано присіла та встромила ніж просто в низ живота Темного янгола.
Його несамовиті зойки лунали по подвір'ю, поки Девід не зупинив їх сильним ударом труби по черепу.
Розділ сорок сьомий
тмосфера в Центрі кабалістики Гавриїла змінилася. Усе бриніло енергійністю, — на другому поверсі, де рабин Кардоза та його колеги через свої комп'ютери шукали по цілому світу Джека Черля та Ґільєрмо Торреса, аж гуло від електричної напруги.
Ніхто не знав, де знаходиться Стейсі, але Девід усього лише за кілька годин зробить усе, аби дізнатися.
«Моссад» також розшукував трьох ламед-вовників, — завдяки одному телефонному дзвінку від Аві Рада. Рабин Кардоза ввів Аві в курс справ, і той усе владнав. За п'ятнадцять хвилин Аві заощадив цілі тижні бюрократичної тяганини й купу паперів — і наймасштабніше в історії ізраїльської розвідки полювання на людей розпочалося.
Девід скривився від болю, схиляючись над черговою комп'ютерною роздруківкою з РПЛ-аналізом у 240 «стрибків» його щоденника. Поки що в тексті не знаходилося нічого про гносеїв. Сама лише нісенітниця.
Побитий і закривавлений Девід погодився лише на найпростішу медичну допомогу. Не було часу перейматися своїми подряпинами, коли вони з Йаеллю допленталися до центру й викликали поліцію. Він просто заклеїв пластиром найбільші рани й узявся за те, що не терпіло зволікання.
Девід скрушно похитав головою, коли глянув на Йаель, що вдивлялась у монітор на протилежному краю стола. У неї на шиї набряк великий червоний синець там, де врізалася мотузка, а горло постраждало так, що вона майже не могла говорити.
Вона мало не загинула. Обоє вони були на крок від смерті.
Джек Черль, Ґільєрмо Торрес і Стейсі також загинуть, якщо тільки...
Якщо тільки їх не знайде «Моссад». Або Інтерпол чи ЦРУ — будь-яка міжнародна організація, з якою співпрацює «Моссад».
«Уся ця система РПЛ нічого не дає», — у відчаї подумав Девід. Він поглянув на годинник, його розпирало нетерпіння, таке ж пекуче, як і біль у його поламаних ребрах і розбитих пальцях. Менш ніж за годину машина відвезе їх до Тель-Авіва. І він розпочне пошуки Стейсі.
Тут він зробив усе, що міг. Задля чого приїхав. Йаель і Йосеф мали рацію, — Сафед справді вивільнив останні імена, замкнені в нього в мозку. Тепер йому не було чого шукати в цьому містичному місті. Залишатися — значить, посилити небезпеку, привести нових Темних янголів просто до дверей кабалістів.
Проте щось його мучило. Він не міг позбутися відчуття, ніби щось пропустив чи забув. Але що, що? Може, йому необхідно ще щось зробити тут? Так вважав рабин Кардоза. Імена в щоденнику. Чому вони приходили до нього саме в такому порядку? Випадково, чи все ж таки є система, якої він досі не усвідомлює?