Там, де я запам'ятала. Запам'ятала.
— Захор, — він схопив Йаель за руку. — Запам'ятай.
Вона схилила голову трохи набік, очевидно, не розуміючи.
— Що ще я маю запам'ятати? — У питанні чулося спантеличення.
— Не ти. Я. Вони наказували, щоб запам'ятав я. Вони все кричали і кричали, щоб я запам'ятав... захор. Можливо, саме це мені й слід пам'ятати зараз. Слово захор.
Очі Йаелі розширилися. Вона підскочила до найближчого стола й накидала на аркушику паперу цифри.
— Ось гематрія слова захор — 233.
Девід вихопив із рюкзака щоденник і розгорнув на першій сторінці, на першому імені.
— Д, — сказав він Йаелі. Пальцем відрахував відстань у 233 літери. — Наступна І.
Гарячково рахуючи, він знайшов літеру С, потім Т, його пальці й мозок працювали з неймовірною швидкістю. Невже воно? Невже ключ до розгадки в його щоденнику?
Йаель записувала літери, якими він просто сипав: С, Т, Е, Ф, А, Н, О, Е, Д, У, А, Р, Д, О...
Йаель зойкнула.
— Боже мій, Девіде, — виходить ді Стефано Едуардо — Едуардо ді Стефано. Прем'єр-міністр Італії!
— Ребе Кардоза! — гукнув Девід на всю бібліотеку. Рабин кинувся до них, заскочений хвилюванням у Девідовому голосі. На його завітреному обличчі читалася тривога.
— Зробіть РПЛ-аналіз усього мого щоденника, ребе. Гадаю, ми знайдемо імена гносеїв. Ми з Йаеллю щойно витягли першого, хто там зашифрований. Мусять бути інші.
— І чиє це ім'я, Девіде?
Голос у нього зірвався.
— Едуардо ді Стефано, прем'єр-міністр Італії.
Від здивування Кардоза роззявив рот. Утім, його ошелешення тривало якусь мить.
— Беньяміне, мерщій! — гукнув він через плече.
З машини, що везла їх із Йаеллю до аеропорту Бен Гуріон у Тель-Авіві, Девід зателефонував до центру, і рабин Кардоза зачитав йому список, що видав комп'ютер.
Коли Девід почув Мюллер Кріспін, ефект був такий, ніби хтось увімкнув рубильник тієї миті, коли пальці його були в розетці. Усе правильно. Гносеї. Перелік їхніх імен закодовано в підтексті його щоденника.
Йому було передано не лише імена ламед-вовників, а й імена їхніх ворогів.
Тут Кардоза прочитав іще одне ім'я — Вонамейкер.
У вухах загуло. Джадд? Ось, виходить, як Темні янголи знайшли нас у ворожки Таро — Джадд зателефонував їм, не встигли ми вийти з ресторану...
— Девіде, ви мене чуєте? Я кажу: щойно телефонував Аві, — пробивався голос рабина Кардози крізь гудіння в нього в голові. — Він уже попередив відповідні служби, і ті оголосили тривогу. Інтерпол повідомляє, що ді Стефано учора прибув до Лондона.
— Залучайте військову розвідку МІ-6 — сказав Девід. — У мене передчуття, що вони знайдуть усіх гносеїв у Лондоні.
Мобільник Девіда задзвонив в аеропорті Бен Гуріон, коли вони з Йаеллю чекали на автобус-шатл, який мав підвезти їх через поле до літака.
— Твоє дівча, боюся, втратило сон. Воно весь час скиглить, щоб ти прийшов їй на порятунок.
— Ах ти ж паскудо, — від люті очі Девіда налилися кров'ю. Йому було байдуже, що кілька людей повернули голови в його бік. — Де вона?
— Зі мною, певна річ. Неподалік від того місця, де ми з тобою востаннє бачились.
— У Лондоні, — Девід глянув на Йаель.
— Оцінка «відмінно», професоре. — Кріспін вочевидь глумився.
— А в тебе двійка за невдалу спробу. Двоє твоїх Темних янголів лежать на столі в трупарні.
Кріспін розсміявся.
— Ти мені лестиш, друзяко. Гадаєш, то я їх підіслав? Ні, накази Темним янголам віддають інші люди. А от ця справа стосується лише тебе й...
— Дай я поговорю з нею, Мюллере. Упевнюся, що вона жива.
— Ти мені не довіряєш? — кепкував той, і втіха його була настільки очевидною, що Девіда охопило нестримне бажання скрутити йому шию.
— Я хочу почути її голос.
— Почуєш. Коли виконаєш іще одне розпорядження. Тільки тоді почуєш милий голосок своєї дорогоцінної Стейсі. І якщо ти виконаєш усі настанови точно, повернеш те, що мені належить, — хто знає? Може, я зглянусь.
— Де тебе знайти? — відрубав Девід.
— Не поспішай, — дорікнув Мюллер. — Мене цікавить іще одна річ. Я чув, що ти написав книжку.
— І не одну.
— Ти знаєш, про яку я говорю. Сподіваюся, — заради своєї дочки, — матимеш її при собі. Мені кортить її почитати.
Девідові слова були колючі, мов крига.
— Де... я... тебе... знайду?
— Під'їжджай до Меморіальних садів на Трініті-сквер. Звідти зателефонуй своїй доці.