Але пильну увагу його тут, унизу, привернула колона з шерехатого каменю праворуч від нього, яка нічого не підпирала. Вона здіймалася вгору, немов вежа, а вінчала її опуклість — балкон, вирубаний просто в скелі.
Виглядало це, як примітивний спостережний пункт. «А ще схоже на балкон Папи Римського у Ватикані», — подумав Девід, мало не очікуючи побачити, як проводир гносеїв виходить привітати своїх прибічників.
Девід примружив очі від блиску скляних дверей у глибині балкона. Там є кімната. Туди ведуть двері з помосту. Йому здалося, що він помітив якийсь рух за дверима, — хтось знаходився там, нагорі.
Тут його увага переключилася на реєстраційну стійку в кількох кроках попереду. Тонка, як сигарета, жінка з лискучим чорним волоссям зиркала на них. Велика кришталева брошка — переплетені змії — на її червоному вовняному жакеті іскрилася як лід.
Але Девіда більше хвилював Темний янгол у неї за спиною, чорношкірий чоловік із гострим поглядом. Він стояв, розставивши ноги, і очі його виблискували вороною крицею, — як і пістолет на боці.
Ми ніколи до Канзасу не повернемось уже.
Жінка стулила губи, нафарбовані червоною помадою в тон костюму, і підізвала їх до себе нетерплячим жестом.
— Ідіть сюди. Ви реєструєтесь останніми. Треба перевірити ваші перепустки.
Розділ п'ятдесят третій
ліпий від люті Кріспін гнав коридором, розштовхуючи людей, які відступали вбік, аби дати йому дорогу. Він розвернувся біля задніх сходів, що вели до нижчого ярусу, і нерозважливо швидко побіг униз, накульгуючи й тарахкаючи палицею по кручених металевих сходах.
Чорний шал охоплював його. Де в біса подівся той Шепард? «Він грається зі мною, — кипів Кріспін. Рауль щойно доповів, що Шепард і ота ізраїльтянка прибули до Гітроу дві години тому. — Чому вони не з'явилися на Трініті-сквер, чому не зателефонували, тварюки? — Рауль та Енріке обшукали весь парк і Меморіальний сад, — їх і сліду не було. — І телефон мовчить».
Може, якщо Шепард почує верещання своєї доцюні, то зголоситься. Кріспін аж зубами заскреготів, уявляючи, як він зламає їй руку — немов бублик, а Шепард слухатиме отой лемент.
Він вихопив із кишені ключ, устромив у замок, але, на превеликий подив, двері прочинилися раніше, ніж він устиг повернути ключ.
Що це означає?
Порожня кімната, ось що це означає. Неймовірно. Кріспін глипав на порожню койку, на вільний стілець, на порожні кутки.
У нього вирвався оскаженілий зойк.
Він забарабанив по клавішах мобільника.
— Вона втекла! — гарикнув, з'єднавшись із командним постом Темних янголів ярусом вище. — Кімната порожня! Що значить — хто вона?! Остання з потаємних — негайно знайдіть її!
Не встиг він вийти з кімнати, як усюди задзеленчали сигнали тривоги. Від злості в Кріспіна в грудях пекло, як від розжарених вуглин, — він зашкутильгав коридором, потім сходами вгору, й обличчя його аж пашіло лютощами. З десяток Темних янголів сипали повз нього вниз.
Він дійшов до майданчика й мало не зіткнувся з ді Стефано.
— На одне слово, Зміє. — Ді Стефано виглядав напрочуд спокійним.
— Ми повинні знайти дівчисько, — проричав Кріспін.
— Знайдемо. Де їй тут сховатися? — Ді Стефано закинув голову, і губи його скривились у невиразній посмішці. — Не знаю, у які ігри ти граєш і чому ти не дав мені відразу імені Ґільєрмо Торреса, — промовив він. — Я не питатиму, хто надіслав наказ про вбивство з мого сервера, Зміє. Просто скажу тобі, що справу зроблено. Троє людей на ім'я Ґільєрмо Торрес були сьогодні знищені. — Очі його випромінювали задоволення. — А корабель Джека Черля вже швартується — і ще одного потаємного загасять без зволікань. Отже, лишається це дівчисько.
— Я хочу, щоб її віддали мені, коли знайдуть.
Очі ді Стефано блиснули крижаним холодом.
— Її вб'ють, коли знайдуть, — відрізав він без зайвих емоцій. — Ти вже тут ні до чого, Зміє. Твоя роль закінчилася, й успішно закінчилася, можу додати. Наш час настав. Не існує жодної причини залишати Стейсі Лахман живою. Девід Шепард не зумів нам перешкодити, а коли її життя обірветься, — ми перемогли. Єдине, про що треба зараз подбати, — як підготуватися до кінця. І до нашого початку.
При цих словах якийсь гуркіт прокотився кам'яною стелею тунелю. Ді Стефано й Кріспін підвели голови.
— Черль. — Ді Стефано глянув на годинник і усміхнувся. — Уже мертвий або помре за мить. Залишається вона одна.