У нього сьогодні буде власна церемонія. Вона поверне йому сили.
Він узяв палицю і з зусиллям підвівся. Кульгаючи мармуровими коридорами свого триповерхового помешкання на Блендфорд-стрит, згадав, що вже цілу добу не їв нічого путнього. Нічого, скоро він усе надолужить. Зараз йому хотілося скуштувати чогось гострого й гарячого.
Зі спальні він подзвонив Гілбертові. Індійська кухня — саме те, що треба.
— Зарезервуй мені на вечір столик у «Тамаринді» — усе, як завжди. Сьогодні я хочу рудоволосу. Типу Кейт Бланшетт. І щоб вона була вже на місці за півгодини до мого приїзду.
Кульгаючи, він зайшов до величезного гардеробу, при кожному кроці палиця глухо стукала об підлогу. Зупинився й торкнув рукав найновішого смокінгу від Ерменеджільдо Зеґна. Він доповнить його сапфіровими запонками, які принагідно купив у Флоренції минулого місяця.
Скинув одяг на ліжко та зняв із шиї золотий медальйон — дві змії з діамантовими очима, що сяють на блискучому золоті, сплелись у вісімку, кусаючи одна одну за хвіст.
«Мій талісман зі змій величніший за батьків, — задоволено думав він. — Як і належить Змієві».
У тіло зусібіч ударили крижані струмені води, що виходили з безлічі дірочок у гранітних стінах душу. Холодна вода, як завжди, приємно бадьорила. Він намилив своє русяве волосся до плечей і розтер утомлені м'язи широкої могутньої спини.
«Кінець світу мусить почекати ще кілька днів», — думав, намилюючи сідниці, на яких було витатуювано чорні переплетені змії.
Вишукана їжа, секс, насолода — усе це поверне йому гостроту розуму перед фіналом. Незабаром ця нікчемна земля з її жалюгідними хмарочосами, фабриками, що безперервно гудуть, сміховинними церквами й облудливими урядами розчиниться в ефірі. Усе це — зло, чисті лише Джерело й душа.
Сьогодні ввечері він тимчасово облишить пошуки найвищої чистоти — сенсу буття. Перестане думати про кляті три останні імені й тішитиме плоть.
Власну плоть.
І все задля блага душі.
Розділ третій
ен Джінчао
Гленда Мак-Фарон
Гассан Габарі
Любомир Залевскі
Доналд Волстон
Руфус Джонсон
Ноеланія Тріас
Генрік Коленко
Сандра Гадсон
Мзобанзі Нгзеле
Девід гарячковито гортав щоденник і вносив у пошукову систему імена, узяті навмання, з різних сторінок.
До півночі він устиг перевірити понад п'ятдесят імен. У кількох випадках пошук не дав результатів. Інші імена траплялися на багатьох сайтах, однак додаткових відомостей виявилося небагато.
Тоді він набрав Маріка Дубровска. На екрані з'явилося кілька посилань на сайти з новинами з Кракова. Якусь Маріку Дубровску застрелили вві сні два роки тому в готелі «Висотскі». Свіжішої інформації Девідові знайти не вдалося; мабуть, це вбивство так і не розкрили.
Один Сімон Розенблатт виявився жертвою Голокосту — його стратили в газовій камері у Треблінці 1942 року. Інший був американським моряком, що загинув під час бомбардування Перл-Харбора. Було ще три Сімона Розенблатта — усі померли між 1940 і 1945 роками.
Ла-Тоя Лінкольн була працівницею соціальної сфери в Детройті. 1999 року її труп винесло на берег ріки Детройт із канадського боку.
Пальці Девіда вистрибували по клавіатурі. Він набрав іще одне ім'я, тоді ще одне.
Доналд Волстон. На екрані вигулькнуло безліч посилань. Девід переглянув інформацію щодо чотирьох Доналдів Волстонів — електрика з Нью-Брансвіка, прадіда на якомусь генеалогічному дереві в Південній Африці, письменника в Бірмінгемі, що в Англії, та стоматолога в Санта-Барбарі.
Руки в нього почали тремтіти. Усі чотири були покійниками. Хоч жили в різних країнах, у різний час. Прадід із Південної Африки помер від черевного тифу 1918 року; решта ж загинули з інтервалом у кілька місяців один від одного — усі протягом минулого року.
Електрик став жертвою умисного вбивства, письменника збило авто, водій якого зник із місця катастрофи, стоматолог загинув у пожежі.
До сьомої ранку він перевірив сто вісімдесят імен із щоденника. Шістдесят знайшов в Інтернеті — сорок вісім із цих людей були мертві. Як і трьох Доналдів Волстонів, двадцятьох сімох убили, решта загинули від нещасних випадків. Жоден не помер природною смертю.