4 Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
5 Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
6 Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
7 бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
8 А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
9 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
10 бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
11 щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
12 Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
13 Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
14 вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
16 і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
17 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
18 Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!
19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
20 Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
21 Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
22 З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
23 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
26 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
27 Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!
Йов 6
1 А Йов відповів та й сказав:
2 Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
3 то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...
4 Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...
5 Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
7 Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...
8 О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
9 О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
10 то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
11 Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
12 Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
15 Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
16 темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
17 Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
18 Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
19 Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
21 Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
22 Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
24 Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...
25 Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
26 Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
29 Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
30 Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?
Йов 7
1 Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...
2 Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
3 так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...
4 Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...