Ніх дивився на трійцю чоловіків.
— І де ж він? Чому він не з вами?
Блондин відповів:
— Ми самі про тебе подбаємо. У нашого Джека Мороза гарний ніс, і він винюхує твою маленьку подружку. Ми не можемо залишати свідків. Тільки не в таких справах.
Хлопець нахилився вперед і зарився руками в бур'яни, якими поросла неохайна могила.
— Ну то спробуйте впіймати.
Блондин вишкірився, здоровань кинувся вперед, навіть пан Денді зробив кілька кроків.
Ніх запустив пальці в бур'ян якомога глибше, оголив зуби й вимовив три слова мовою, яка була стародавньою ще в ті часи, коли народився Чоловік кольору індиго:
— Ска! Те! Хаваґа!
І відчинив браму гулів.
Могила відкинулася, ніби люк. У її глибині Ніх бачив зорі — темряву, наповнену мерехтливими вогниками.
Здоровань, пан Моряк, який тієї миті опинився на краю провалля, не зміг зупинитись і з подивом на обличчі шубовснув у його чорноту.
Пан Стрибун скочив у бік Овенса з витягнутими руками, перестрибуючи через діру. Ніх спостерігав, як чоловік завис у найвищій точці свого стрибка, на мить застиг, а потім його засмоктало в безодню брами гулів.
Пан Денді стояв на краю могили, на кам'яному надгробку, й дивився на темряву провалля. Потім він глянув на хлопця й розтягнув свої тонкі губи в посмішці.
— Не знаю, що це ти таке зробив, але це не спрацювало.
Рукою в рукавичці він витягнув з кишені пістолет і націлився на Овенса.
— Варто було самому це зробити тринадцять років тому. Нікому не можна довіряти. Всі важливі справи треба робити власноруч.
З брами гулів вихопився порив пустельного вітру, гарячого і сухого, зі жменею піску. Ніх сказав:
— Там унизу — пустеля. Якщо шукати воду, якусь можна знайти. Якщо добряче пошукати, знайдеться і їжа, от лише нічних кощавців дратувати не треба. Гульхайм краще оминати, гулі можуть стерти вашу пам'ять і перетворити на одного з них, або зачекати, поки ви добряче розкладетеся, і зжеруть. Так чи так, без них краще.
Дуло пістолета не ворухнулось. Пан Денді поцікавився:
— Навіщо ти мені все це розповідаєш?
Ніх вказав кудись убік:
— Через них.
І в цю мить пан Денді відвів погляд від хлопця, на якусь мить, але цього було досить, щоб Ніх зникнув. Коли чоловік знову подивився на понівечену статую, Овенса поруч уже не було. З глибин брами долинув крик, схожий на самотні волання нічного птаха.
Пан Денді озирнувся, на його лобі зібралися глибокі зморшки, а кожен рух просто кричав про невпевненість і лють. Він прогарчав:
— Де ти? Чорт тебе забирай! Де ти подівся?
Йому здалося, що він почув голос:
— Брами гулів, якщо відчиняються, мають зачинитися знов. Їх не можна лишати відчиненими, вони самі жадають зачинитися.
Віко могили здригнулось і затряслося. Багато років тому пан Денді пережив землетрус у Бангладеші. І це було схоже — земля задвигтіла, і пан Денді упав, упав би в темряву, але схопився за похилений надгробок, обхопив його обома руками й повис на ньому. Він і гадки не мав, що там унизу, і не мав жодного бажання дізнаватися.
Земля знову здригнулася, і чоловік відчув, як надгробок почав сповзати під його вагою.
Він підвів очі й побачив хлопчика, який з цікавістю дивився на нього згори.
— Я збираюся відпустити браму, — сказав він. — Якщо ви й далі будете триматися за камінь, брама може зачинитись і розчавити вас, або поглинути й перетворити на частину себе. Не знаю точно, що станеться. Але я даю вам вибір, і він кращий, ніж ви запропонували моїй сім'ї.
Щось натужно зарипіло. Пан Денді зазирнув у сірі очі хлопця й вилаявся. А потім мовив:
— Тобі нізащо не втекти від нас. Ми — Джеки, Майстри-на-всі-руки. Ми всюди. Це ще не кінець.
— Для вас — кінець, — відповів Ніх. — Кінець вашого братерства й ваших ідей. Усе так, як прорік ваш єгипетський брат. Ви не вбили мене, хоч і були всюди. І тепер усьому кінець.
І хлопець усміхнувся:
— Це ж оцим і зайнятий Сайлас, правда? Ось куди він поїхав.
Вираз обличчя пана Денді й був відповіддю на підозри Овенса. Але він так і не дізнався, що міг би сказати на це чоловік, бо той відпустив надгробок і шубовснув у відкрите провалля брами гулів.
Ніх промовив:
— Be карадос.
І брама знову стала звичайною непримітною могилою.