Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Мушу поділитися з Тобою новиною, що Юна (нещодавно я розжалував її назад до звичайної Юзі) віднедавна перебуває у Варшаві. Вона шукала Вас у старому помешканні, відтак побувала в редакції та залишила там [візитну] картку, але, мабуть, Тадзьо її не отримав.

Повідомляю Тобі її адресу: Юзефина Шелінська, Кошикова, 45, помешкання 15. III п. ([на полях листа:] Телефон 8 27 69 від 4-ї вдома), і дуже Тебе прошу, щоб Ти про неї трохи подбала. Вона д. пригнічена. Сподіваюся, що ще до Нового року ми побачимося у Варшаві.

Найсердечніше вітаю Тебе і цілую руки.

Твій

Бруно

16

Дорогий Тадзю!

Я часто тужно думаю про Тебе. Чи не дивно, що ми нічого один одному не пишемо, що чуємо про себе опосередковано та обхідними шляхами?

Мені б уже хотілося взяти Твою книгу до рук[81]. Де Ти її видаватимеш? Ту книгу слід видати шляхетно й вишукано, добрий папір, гарний шрифт.

Мій твір посувається дуже поволі[82]. У мене були не кращі часи. На канікулах я не міг нічого писати. Тепер, коли б міг писати — школа.

Збираюся тепер, коли приїду до Варшави, вже там залишитися бодай на кілька місяців. Побачу, чи зможу там вижити фінансово, і яка атмосфера для моєї праці. Прошу Тебе також, дорогий Тадзю, подбати про Юну. Ти, схоже, не отримав її [візитної] картки.

Чи Ти, окрім книжки, писав щось іще? Сюди нічого не доходить — навіть «Skamander» годі роздобути.

Тішуся, що ми невдовзі наговоримося й натішимося своїм товариством донесхочу. Бувай здоров, обіймаю Тебе.

Твій

Бруно

18 XI 1935

17

Дорогий Тадзю![83]

Не раз я думав про Тебе в ті дні й вирішив написати — якось мені важко було на це здобутися. Тому також серд.[ечно] Тобі дякую, що Ти виявився ліпшим за мене і написав першим. Дуже, дуже тішуся, що виходить Твоя книжка[84]. З нетерпінням чекаю на уривок. Чи Ти видаєш її в «Roju»[85]? Мені б уже дуже хотілося мати її перед собою в повному обсязі.

Уривочки мої, які Ти читав, — вони написані від руки, — колись, я тепер відшукав як такі собі «параліпомени»[86]. Твої похвали необґрунтовані. То радше слабкі речі. Уривок із Ґомбра[87] не здався мені яскравим. Допіру після Твоєї зауваги, я переконався, що він і справді виразніший, ніж, ск. Незайманість[88], але, може, то наслідок більшої відваги та усвідомлення власних намірів?

Я написав тільки більшу новелу близько 60 стор. друку[89]. Маю намір надрукувати її в якомусь журналі, а відтак видати разом з іншими новелами в окремому томі. Я нею не задоволений. Я вже давно тужу за якимось новим стилем. Кілька новел не можу закінчити.

Юна постійно мешкає у Варшаві. Вона боїться Вам надокучати. Може, вона сподівалася, що Ви якось до неї зателефонуєте. Збираюся невдовзі приїхати. Чи Віткевич уже приїхав?

Обіймаю Тебе сердечно, і до побачення невдовзі!

Твій

Бруно

18

Дорога Зосю!

Спасибі Тобі сердечне за вітання та за пам'ять. Коли мене немає — Ти зовсім не цікавишся Юною. Але я не гніваюся, — Ти, мабуть, дуже заклопотана своїми власними справами. Тепер Вам там, либонь, чудово живеться. Юна хоче виїхати на літо до якоїсь Лешної Подкови[90]. Цілую Твої руки.

Бруно

Дрог.[обич], 11 V 1936

19

Дорогий Тадзю!

Сумно мені, що ми так рідко й мало зустрічаємося, і чуємо один про одного за посередництва третіх осіб. Не подумай, наче щось внутрішньо віддалило мене від Тебе, — хоча, на жаль, факти — наші нечасті зустрічі — могли би про це свідчити. Я думаю про Тебе завжди з великою чулістю й іноді почуваюся, наче в одному з тих снів, коли нам сниться, що той, хто вже справді давно й безповоротно виїхав, — повернувся та перебуває в нашому місті, а ми через дивну млявість, незбагненну неуважність досі його ще не відвідали, хоча то хтось близький і дорогий.

Не знаю, чи Юна передала Тобі мою статтю про Ґривалда[91], яку я написав місяць тому. Я надіслав копію Чарському[92], проте він якось досі її не опублікував. Боюся, що Тобі вона не сподобається. Цю книжку надзвичайно важко зреферувати дискурсивним стилем, адекватно передати її поняттєвими засобами.

81

Йдеться про перший роман Тадеуша Брези Адам Ґривалд.

82

Шульц, мабуть, має на увазі незакінчений роман Месія, рукопис якого загинув під час війни. Цей роман, який мусив стати opus magnum письменника, ніколи не був опублікований, за винятком уривку під назвою Геніальна епоха, першодрук якого («Wiadomości Literackie» 1934, № 13) був споряджений заувагою «Уривок із роману Месія». Повість Книга із Санаторію під клепсидрою також є радше за все частиною Месії.

83

Послання до Тадеуша Брези є першою частиною листа, далі йде текст, адресований Зоф'ї Нич, — див. лист 18.

84

Див. примітку 14 (у електронній версії — прим. 81).

85

Див. примітку 23 в листах до Стефана Шумана (у електронній версії — прим. 42).

86

Йдеться про твори Шульца, які постали до написання Цинамонових крамниць і які разом із кількома новими пізніше увійшли до тому Санаторій під клепсидрою (Sanatorium pod Klepsydrą, 1937).

87

Вітольд Ґомбрович — див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 227). Тут ідеться про уривок із Фердидурке (1937), опублікований у «Tygodniku Ilustrowanym».

88

Незайманість (Dziewictwo) — новела Ґомбровича з роману Спогади періоду дозрівання (Pamiętnik z okresu dojrzewania, 1933).

89

Повість Весна (Wiosna), першодрук якої був опублікований у журналі «Skamander» (1936, № LXXIV, LXXV), пізніше включена до збірки Санаторій під клепсидрою. В «Skamandrze» відсутній один розділ (сімнадцятий) Весни, доданий лише в опублікованій версії Санаторію під клепсидрою.

90

Літній курорт поблизу Варшави.

91

Рецензія Шульца на Адама Ґривалда Брези з'явилася в «Tygodniku Ilustrowanym», 1937, № 3–4, під назвою Книжка про кохання (Książka о miłości).

92

Вацлав Чарський — див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 190).