Я б дуже хотів приїхати колись до Ряшева, до Вас, побачити той дім á la Е.А. По[105], в якому мешкає самотня, ексцентрична та знуджена молода пані. Здається мені, що ми маємо до обговорення цілу низку пильних справ, які зачаїлися поміж нами і чекають на нашу зустріч, щоб ожити.
Здається, Яніш мені казав, наче Ви кохаєтеся в Рільке[106]. Отож на цю тему є страшенно багато для обговорення. Варто було б, властиво, перечитати всі його твори разом. Чи Ви читаєте німецькою? Не йдеться про самого Рільке, а про справи, сказати б, спільні, про справи між ним і нами, про все те, що він занедбав написати і що ми мусимо доповнити. Чи Ви читали Кафку[107]? Я шукаю якогось нового автора, який би мене осяяв і захопив. Уже давно нічого, поза Рільке, Кафкою, Т. Манном[108] не знаходжу. Чи Ви щось знаєте для мене?
Я хотів би тільки пару слів написати до Вас, щоб запевнити Вас у моїй симпатії та сподіваннях, які я покладаю на Вашу особу. На повноцінний лист мене тепер не вистачить. Уже кілька тижнів я нічого не читаю, і література мене вабить дещо менше.
Під впливом Яніша відродився інтерес до малярства. Я малюю між уроками та конференціями, оскільки я вчитель і навчаю ручної праці та малюнку 30 годин на тиждень.
Тепер уже 3 год. ночі. Від певного часу я прокидаюся о цій порі й не можу спати. Я б дуже втішився, якби Ви написали мені ще до Свят, але у зв'язку з класифікацією тощо у школі я на це не сподіваюся.
Сердечно Вас обіймаю і вітаю, Ваш
Бруно Шульц
Дрогобич, 18 XII 1934
Флоріянська, 10
До Зенона Вашневського[109]
Шановний Пане Колего!
Далебі соромно мені, що я Вас не пам'ятаю. Я не можу відшукати в пам'яті обличчя, яке пасувало би до того прізвища. Чи не були б Ви ласкаві допомогти мені якоюсь деталлю, якимось випадком, образом тих часів? Якби Ви надіслали мені фотографію, або принаймні опис своєї зовнішності! Повіяло на мене з того листа давніми часами, раз і назавжди вже — здавалося б — утраченими. Любо це і дещо сумно. Чи не намалював я Вам, бува, колись портретика до залікової книжки?
В кожному разі, велике спасибі за листа і розкішний часопис[110]. Я б ніколи й не подумав, що Холм може похвалитися таким місячником — на такому рівні. Я із задоволенням оглянув Ваші гарні ліногравюри, скуштував потроху тут і там якихось віршів. Чудові переклади з російських поетів. Охоче надішлю якісь уривки прози. Там я буду в непоганому товаристві.
Будь ласка, не робіть з моєї забудькуватості висновку про якусь неувагу з мого боку, якесь ігнорування. Звичайно ж, це не так. Просто у мене відсутня, так би мовити, біографічна пам'ять. Цілі пласти моєї біографії проминули мені без сліду — разом із уміщеними в них людьми. Яка подібність доль! Ми обидва були на [Полі]техніці, обидва її не закінчили та приземлились у професії вчителя. А на додачу — спільна слабкість до літератури та малярства! Чи й Ви навчаєте ручної праці? Набридло воно мені, аж блювати хочеться!
Очікую від Вас із задоволенням подальших звісток, а тим часом вітаю сердечно й тисну шляхетну руку.
Бруно Шульц
P.S. Чи Вам коли траплялися мої офорти?[111]
Вирази поваги та вдячності для пана Яворського[112].
Дрогобич, 15 III 1934
Флоріянська, 10
Дорогий Пане Колего!
Природно, що я пам'ятаю Вас, і Ваше обличчя жваво постало тепер у мене перед очима! Не раз я думав про Вас і запитував себе, що з Вами могло статися. Тільки лиш прізвище відірвалося за той час від Вашої фізіономії, і коли воно повернулося через багато років саме — я не впізнав його і не зміг нікуди примістити. Тепер я собі дуже добре пригадую, що Ви мені не раз асистували. Пам'ятаю якісь прогулянки та розмови. Ви були похмурої вдачі, радше мовчазним і замкнутим. Чи Ви таким і зосталися? А може, то лишень форма Ваших брів і очей зумовлювала ту своєрідну слов'янську, лагідну похмурість.
105
Едґар Алан По (1809—1849) — американський поет, новеліст, літературний критик, автор фантастичних оповідань і романів жаху.
107
Франц Кафка (1883—1924) — письменник, котрого Шульц називав геніальним, після Другої світової війни, тобто через двадцять років після смерті, був визнаний одним із найвидатніших письменників сучасності (та аналогія запізнілого на двадцять років визнання є єдиною істотною подібністю творів обох письменників). За життя майже незнаний, опублікував лише кілька оповідань. Залишені в рукописі твори звелів спалили після його смерті. Приятель письменника Макс Брод не виконав його останньої волі та видав рукописну спадщину, котра містила такі шедеври, як
108
Томас Манн (1875—1955) — видатний німецький письменник, лауреат Нобелівської премії, автор новел, оповідань, щоденників і романів, у тому числі
109
Зенон Вашневський (1891—1945) — польський маляр і графік, співзасновник і видавець часопису «Kamena», щомісячного літературного журналу, який виходив у Холмі Люблінському в 1933—1939 роках. Так і не здобувши вищої архітектурної освіти у Львівській Політехніці, навчання в якій перервала Перша світова війна, в 1919 році, тобто на п'ять років раніше, ніж Шульц, став учителем малювання в гімназії, спершу в Радзині, а відтак у Холмі Люблінському.
У створеному разом із приятелем Казимиром Анджеєм Яворським часописі «Kamena» публікував свою графіку, іноді поезії. В 1942 році був заарештований ґестапо, ув'язнений у Люблінському замку, в Майданеку, Освенцімі, Оранієнбурґу та Берґен-Бельзені, де й помер у квітні 1945 року, незадовго до визволення табору.
Листування з Шульцом започаткував із власної ініціативи, нагадавши про себе колишньому колезі, з котрим разом вивчав архітектуру в 1910–1913 роках. Побачивши через майже два десятиліття прізвище колишнього однокашника на обкладинці щойно опублікованих
Нестатки, початок Першої світової війни, тривала важка хвороба батька, котрий помер 23 червня 1915 року — все це завадило Шульцові продовжувати навчання. Давні, вже затерті в пам'яті події порівняно нетривалого студентського періоду були надто мізерними та неістотними, щоб стати достатньою підставою для відновлення знайомства та листування з колишнім колегою, навіть попри схожість долі: обидва були малярами, урвали вивчення архітектури та працювали у провінційних гімназіях вчителями малювання.
Втім, та спорідненість долі либонь не стала тим мотивом, який забезпечив би листуванню відносну тривалість. Вони далебі майже не знали один одного, мали різні смаки та психічні структури. Графічні роботи Вашневського, які Шульц отримав від нього разом із примірниками часопису «Kamena», були далекі від уподобань письменника: реалістичні, позбавлені демонічності, притаманної мистецькій сфері Шульца, — вони не могли йому, наскільки можна судити, сподобатися. Якщо він про це не прохопився, то лише через вроджену делікатність, яка завжди перешкоджала йому казати людям прикрі речі, щоб їх не образити; Шульц хвалив мистецьке ремесло колеги та його гуаші, побачені у Трускавці. Проте за регулярне надсилання часопису «Kamena» та сердечність Вашневського він не міг віддячити взаємною сердечністю. Щоправда, Шульц подарував йому два малюнки та дві графічні роботи, але не послав жодної зі своїх двох книжок, виправдовуючись браком примірників.
Навіть стилістика листів Шульца та їхній зміст виразно відрізняються від листів, призначених іншим адресатам. Шульц, мабуть, намагається до певної міри пристосуватися до тональності та змісту листів Вашневського. Такі деталі, як звертання на «Ви» (чого він зазвичай не практикував), формулювання «бравий хлопака» — то, либонь, результат намагань знайти спільну мову, підпорядкуватися наче студентському стилеві спілкування однокашників. Отож, у тому епістолярному комплексі дещо менше питань мистецтва, творчих проблем, так широко присутніх в інших листах Шульца, зате більше практичних справ, побутових тем, нарікань, щодо яких письменник міг розраховувати на приязне розуміння й відгук.
Завдяки тому випадковому контакту Шульца із Вашневським у часописі «Kamena» були опубліковані два прозові уривки автора
Листи Зенона Вашневського перебувають у моїй колекції; дружина їхнього адресата Михаліна Вашневська зберегла їх в архіві, що залишився від її чоловіка.
111
Довільно називаючи свої графічні роботи офортами, Шульц мав на увазі техніку
112
Казимир Анджей Яворський (1897—1973) — польський поет, перекладач російської та чеської літератури. Від 1933 до 1939 року редагував літературний щомісячник «Kamena». Під час війни був в'язнем нацистського концтабору Заксенґаузен. У 1945 році повернувся до редакційної роботи у відродженому часописі «Kamena».