Дуже сердечно Вас вітаю та обіймаю. Не забувайте про мене!
Бруно Шульц
Дрогобич, 5 VI 1934
Дорогий Пане Колего!
На жаль, поїздка до Львова не складається. Моя сестра (старша — вдова) серйозно нервово хвора, і я не можу її залишити саму[130]. Доведеться, мабуть, умістити її в якомусь пансіонаті у Трускавці, але поки що вона заперечує всі пропозиції про виїзд.
Сердечно Вам дякую за численні докази правдивої зичливості та симпатії. Сподіваюся, що побачуся з Вами на канікулах. Може, відвідаю Вас у Звинячі[131]. Уявіть собі, що того дня, коли я отримав Вашу пропозицію купити до спілки лотерейного квитка, власник крамнички, до якого я заскочив на хвильку за папером, запропонував мені чверть лотерейного квитка за 10 зл. У мене не було грошей, і я не купив. Може, то був шанс — пропозиція долі![132] Мені ніхто ще ніколи долі не пропонував. Я дуже жалкую, що ми не зможемо зараз зустрітися у Львові. А може б, Ви до мене у Дрогобич заскочили?
Я записався на 3-тижневі канікулярні курси [для вчителів] ручної праці в Живці від 2 липня. Не знаю, чи поїду, хоча це мені вкрай необхідно з огляду на обробку металу наступного року, на якій я не знаюся. Яким дивом Ви уникнули цього навчального предмета, який тепер витіснив малювання?
На жаль, моя депресія не минається. Можливо, через прикрі обставини вдома (хвороба сестри). Щиро дякую за слова втіхи й розваги.
Не забувайте про мене і напишіть мені щось зі Звиняча. Чи там гарно? Поділля? Даруйте, що сьогодні лише кілька слів — невдовзі напишу більше.
Сердечно Вас обіймаю та вітаю.
Бруно Шульц
Дрогобич, 23 VI 1934
Дорогий Колего!
Мене мучили справжні докори сумління, що я знову завинив у перерві в нашому листуванні. На жодних курсах я не був, бо мене відмовилися прийняти напередодні від'їзду, і добре сталося, бо через кілька днів я серйозно захворів, і допіру тепер поволі видужую. Вчепилася до мене якась урологічна історія[133], дуже гнітюча й прикра, недуга, яка вбила в мені будь-яку активність та ініціативу. Отож я провів канікули в іпохондричних роздумах і згіркнув, стежачи за дивовижними та принизливими проявами хвороби. Допіру тиждень тому я поїхав до Львова, до фахівця, котрий вивів усю справу на шлях одужання. Мені жахливо не хочеться повертатися до школи. Розпач мене охоплює при думці про обробку металу, про що я не маю найменшого уявлення. Загалом, увесь цей крам мені огидний і нудний до найвищої міри. Уявіть собі, що того самого дня, коли я отримав Вашого листа з пропозицією придбати разом лотерейного квитка класової лотереї, я зайшов до паперової крамниці за листовим папером, і продавець запропонував мені придбати чверть лотерейного квитка. У мене не було грошей, і я не погодився. Аж ось нещодавно на лотерейний квиток, придбаний саме в тій крамниці, випав виграш у 300 000. Квиток був поділений на чверті чи восьмі частки. Один мій знайомий, суддя, виграв 60 000 зл. Якби я тоді придбав лотерейного квитка, може б, ми обидва не сиділи б нині у школі, а подорожували десь Італією або Іспанією.
Тепер я клопотатиму про кількатижневу відпустку за станом здоров'я[134], позаяк виснажений хворобою.
Вуйтова[135] я знаю давно, але не сподіваюся від нього жодної допомоги. Що б він міг для мене зробити, навіть якби захотів? Шкодую, що я не пристав на пропозицію, висловлену мені у Варшаві, зайнятися журналістською працею в одній зі щоденних газет.
Упродовж усіх канікул я нічого не написав — що за марнування часу. А думав, що подамся на конкурс на [кращий] роман «Il. Kurjera Codz.»[136].
Поки що отих кілька звісток про мене. Спасибі за пам'ять, обіймаю сердечно.
Ваш
Бруно Шульц
Дрогобич, 28 VIII 1934
Дорогий Колего!
Вибачте за олівець, але в моїй «студії» тимчасово забракло чорнила, внаслідок чого все врядування в цивільній канцелярії переведене на олівцеву дієту[137].
Дуже Вас прошу: не думайте ніколи, коли мої відповіді спізнюються, про якусь нехіть чи розчарування. Ми вже, мабуть, назавжди залишимося при тому теплому й затишному обміні листами. Уявіть собі, я бачив у Лещиця у Дрогобичі одну Вашу гуаш, такий сад чи альтанку із ясним далеким краєвидом, що просвічував крізь близькі дерева, кількома людьми й собакою.
130
Ганя Гофман (бл. 1885—1942) — удова, старша сестра Бруно Шульца, з якою він мешкав у одному будинку. Доктор Гофман, двоюрідний брат Шульца, повідомляє: «Сестра Ганя постійно хворіла; то були розлади на тлі неврозу. Вже коли я був лікарем, Бруно дуже часто мене до неї викликав. Напади зазвичай траплялися в неї уночі (відчуття [болю в] серці, судоми тощо). Переляканий Бруно вбігав до мене, і ми по кілька годин сиділи при ній. Після прийому ліків напади минали, проте за тиждень або місяць з'являлися знову. Сам Бруно був слабкого здоров'я. Я дуже часто його обстежував і виявив у нього в період реконвалесценції ваду серця» (повідомлення у листі 1965 року).
132
Гра слів, яку неможливо перекласти: ужите в кількох реченнях поспіль слово los польською мовою означає і лотерейний квиток, і долю, призначення. —
133
Див. примітку 2 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів
134
Відпустка за станом здоров'я була надана Шульцові на період від 20 серпня до 15 вересня 1934 року (Sprawozdanie Gimnazjum w Drohobyczu, 1935).
136
«Ilustrowany Kurier Codzienny» (ІКС), щоденна газета, яка виходила у Кракові в 1910—1939 роках (разом із щотижневим додатком «Kurier Literacko-Naukowy»); в міжвоєнному двадцятилітті сягала накладу 250 тисяч примірників.