Выбрать главу
60

Вельмишановний Пане Голово!

Про лист В. Шан. Пана Голови я був попереджений завчасу п. Вежинським[201] і п. Чарським[202] — проте, коли він надійшов у такій переконливій і остаточній формі, приносячи сповнення моїх палких прагнень[203], — я глибоко зворушений і безмежно вдячний. Якщо можна говорити про щастя, то я відчуваю нині в собі те глибоке насичення, той урочистий і трохи сумний спокій сповнення, який і є щастям.

Як я можу подякувати В. Шановному Панові?

Від моїх гідних заступників В. Шан. Панові відомо, з якою мукою я прилаштовувався до чужих мені за духом вимог шкільної практики, як я від того потерпав. Із яким легким зітханням, із яким відчуттям безмежного визволення я займуся тепер справами, для яких, гадаю, призначений!

Трохи лякає мене думка про — відповідальність, яку я на себе покладаю. Однак мене заспокоює попередній досвід, який досі мене не підводив, що завжди короткі періоди моєї свободи були продуктивними періодами. Коли зовнішній тиск меншав — природа наче поверталася до своїх нормальних законів, до притаманної своєї функції. Залишений самому собі, мій механізм — продукував.

Стосовно деталей організації вирішення мого питання, то я сповнений вдячності й пошани. Поєднання надлишку моєї зарплати (після відрахування платні вчителя на заміні) зі стипендією Міністерства здається мені вершиною винахідливості та комбінування. Мені б ніколи не спала на думку подібна ідея. Я безмірно вдячний В. Шан. Панові Голові за те, що Ви для мене зробили.

Клопотання до кураторії про відпустку я вручу сьогодні директорові, клопотання до Міністерства про стипендію дозволю собі додати. Якщо в тоні або змісті останнього буде щось не так — прошу ласкаво В. Шан. Пана Голову повернути їх мені для редагування.

Покладаючись і надалі на зичливість В. Шан. Пана, переказую вирази глибокої поваги.

Бруно Шульц

Дрогобич, 19 III 1935

Флоріянська, 10

61

Вельмишановний Пане Голово!

Маючи ще живо в пам'яті велику зичливість, виявлену до мене ЯВПаном[204] Головою та Ваші благі щодо мене наміри, наважуюся у складній ситуації, в якій я опинився, хоча то, може, справа занадто тривіальна — апелювати до опікунських ауспіцій, які ЯВПан Голова сповнює над польським мистецтвом і літературою, та просити з ласки своєї допомогти мені.

Уже багато років я мрію побувати в Парижі, щоб бодай раз побачити французьке мистецтво та подихати повітрям чистого артистизму. Коли тепер я отримав змогу скромний гонорар за книжку[205] витратити на кількатижневе перебування у Франції, то водночас натрапив на великі труднощі із чинним законодавством. Головне управління валют відмовилося надати мені потрібні акредитиви, а староство обумовлює володінням акредитивами надання туристичного (пільгового) паспорта.

Гадаю, що вістря тих обмежень скероване проти суто споживчих виїздів звичайних туристів, однак адміністративний апарат не здатний у своєму русі — без втручання вищих чинників — зробити з них винятки. Проте, якби Міністерство ВС та НО підтримало моє прохання, порекомендувавши мою персону Міністерству Вн. Спр., наголосивши на мистецькому та продуктивному характері мого виїзду, не сумніваюся, що всі перешкоди були би подолані.

Дозволю собі дуже палко просити ЯВПана Голову з ласки своєї надати мені таку підтримку.

Із цілковитою упевненістю довіряю цю дуже важливу для мого розвитку та майбутнього справу ласкавій опіці ЯВПана Голови, чекаю на прихильне рішення і переказую вирази найглибшої поваги.

Бруно Шульц

Дрогобич, 21 VI 1938

Флоріянська, 10

До Станіслава Іґнація Віткевича[206]

62

Шановний, Дорогий Пане!

Я надіслав ще у Страсний Четвер на Вашу адресу листа, рукопис, 14 гравюр і не маю досі підтвердження про отримання. Я занепокоєний і зажурений. Побоююся, чи не відштовхнув я Вас певним тоном фантастичної буфонади, в який впав у останньому листі, спровокований подібним забарвленням Ваших листів. Але, може, Ви вважаєте той тон за власний привілей, якого Ви за іншими не визнаєте. Я був би невтішним, якби Ви були уражені з цього приводу.

Моя фантазія, форма чи письменницька міна мають, так само, як і Ваша, схильність до аберації в напрямку глузування, буфонади, самоіронії. Де ж іще я міг очікувати на зрозуміння, як не саме у Вас.

Ні, мабуть, Ви не тому розгнівалися!

вернуться

201

Казимир Вежинський (1894—1969) — польський поет, співзасновник і представник поетичної групи «Скамандер». Автор збірок віршів Олімпійський лавр (Laur olimpijski), Гіркий урожай (Gorzki urodzaj), Трагічна воля (Wolność tragiczna), Чорний полонез (Czarny Polonez). Помер в еміграції.

вернуться

202

Вацлав Чарський — див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 190).

вернуться

203

Шульцові йдеться про можливість отримати річну відпустку від учительської роботи.

вернуться

204

ЯВПан, ЯВПані — скорочення від Ясновельможний Пан, Ясновельможна Пані. (Прим. перекл.)

вернуться

205

Йдеться про гонорар за Санаторій під клепсидрою, який склав 1500 злотих брутто.

вернуться

206

Станіслав Іґнацій Віткевич (1885—1939) — один із найбільш універсальних польських митців XX століття, драматург, прозаїк, філософ, теоретик мистецтва, маляр. Автор новаторських творів, зокрема у драматургії. Був першим великим ентузіастом літературної творчості Бруно Шульца, публічно визнавав за автором Цинамонових крамниць найвищий мистецький ранг уже тоді, коли початкуючого письменника ледве зауважили були у вузьких літературних і навкололітературних колах, а в публікаціях, які акцептували його творчість, навіть у виразно схвальних голосах, формат його творчості ще ніким не був гідно оцінений.

Усі листи Шульца до Віткевича згоріли у Варшаві у вересні 1939 року. Отож ми оперуємо лише одним листом у строгому сенсі слова та ще одним — призначеним до друку. Інтерв'ю з Шульцом було, по суті, написане ним самим (див. лист № 57 до Вацлава Чарського) та узагальнене як сума відповідей письменника на запитання, які той запропонував Віткаци-«інтерв'юерові»; тексту Шульца передує вступ Віткевича у вигляді інформаційного нарису. Цей вступ, поруч із надрукованою в часописі «Pion» (1935, № 34, 35) розгорнутою розвідкою під назвою Літературна творчість Бруно Шульца (Twórczość literacka Brunona Schulza), є свідченням не лише захоплення, а насамперед новаторства Віткевича також і в оцінці нового явища в мистецтві. Тій оцінці судилося стати загальною допіру через багато літ.