Чи знаєте Ви, що ще до нашого з Вами знайомства п. Штурм[261] хотів мене скерувати до Вас саме в цій справі, сподіваючись, що Ви мені щось порадите. Йшлося власне про мій шлюб із Юною. Не знаю, на чому він ґрунтував свої надії. Чи маєте Ви досвід у сфері цивільних шлюбів? Чи були б Ви такі ласкаві, і чи могли б Ви щось для мене зробити? Вибачте мені, що звертаюся до Вас із цим. Я викладу Вам мій випадок — може, Ви знайдете для мене якийсь порятунок. Я був би Вам безмежно вдячний. Тож дозвольте мені представити Вам фактичний стан:
Моя наречена є католичкою (її батьки прийняли хрещення). Є певні причини, через які вона не може відмовитися від католицької конфесії. Натомість я не хочу приймати хрещення. Задля неї я зробив лише ту поступку, що вийшов із юдейської громади[262]. За цих обставин можливий тільки шлюб за німецьким законом, чинним у колишній прусській займанщині, скажімо, в Катовицях. Як мене поінформували, у шлюб можуть вступити тільки ті, хто впродовж 3 місяців прожив на території Сілезького воєв[одства]. Можна обійти цей закон, удавано прописавшись в якомусь сілезькому місті. Чи знаєте Ви бодай щось про такі справи? Чи знайомі з кимось, якимось адвокатом, котрий узявся би вести таку справу? Може, Ви знаєте когось, хто нещодавно би взяв цивільний шлюб за німецьким законом? Чи можете Ви бодай щось для мене зробити?
Отакі-то проблеми, довкола яких кружляють тепер мої думки. Щоб хоч якось могти функціонувати, я мушу мати забезпечену [просторову] близькість і контакт із Юною (так звуть мою наречену). Це та стартова точка, від якої я здіймаюся скалою фантазії. Тепер я не можу нічого писати, ані малювати. З нетерпінням чекаю на Вашу ласкаву відповідь. Кілька днів тому отримав листівку від Віткаци[263].
Дуже сердечно Вас вітаю.
Бруно Шульц
Дрогобич, 19 IX 1936
Флоріянська, 10
Дорога Пані!
Повідомляю Вам, що непорозуміння між мною та Юною цим разом знову вдалося уникнути, — як надовго, не знаю. Дякую Вам сердечно за інформацію та добрі, теплі слова. Зі здивуванням і радістю я запитую себе, чим викликана Ваша приязнь, чим я на неї заслужив. Чи то не щастя, незаслужене й несправедливе, що книжка приносить нам — попри інші блага — ще й приятелів? Але я приймаю це із вдячністю. У мене сьогодні кращий день, один із спокійних і затишних днів. Маю легку гарячку й лежу в ліжку, не пішов сьогодні до школи. Надворі холодний день, гострий і негостинний, сповнений прози й суворості. Але довкола мого ліжка кружляють добрі духи, поруч зі мною лежать два томи Рільке, які я собі позичив. Час від часу я входжу в його важкий і напружений світ, під багатократні склепіння його небес, і знову повертаюся до себе. Не відаю, чи Ви знаєте Рільке[264]. За вершину його творчості я вважаю Neue Gedichte. Те, що він пізніше писав: Duineser Elegien, Sonette an Orpheus — є вже занадто рафінованим і езотеричним. Маю також поруч під рукою мої малюнки, і часом мені здається, що вони справді добрі, і що я міг би робити ще кращі. Моїм великим ворогом є зневіра в собі, брак любові до себе. Минають довгі місяці, й нічого з того, що я роблю, не отримує мого схвалення, жоден задум, який виринає, не заспокоює мене, ніщо мені не подобається. Цей стан невдоволення собою прирікає мене на бездіяльність. Але іноді гадаю, що ця суворість виправдана і що вона слушно прирікає на загибель речі незрілі й недосконалі. У речей є лише та вада, що треба спершу погодитися на речі недосконалі, щоб набрати розмаху, розпалитись і приголомшити, і десь на межі своїх можливостей знайти речі досконалі. Ваші побоювання, що життя удвох могло би позбавити мене властивого клімату моєї творчості, спонукали мене замислитися. Можливо, самотність була джерелом мого натхнення, але чи життя удвох насправді переламує цю самотність? Чи не залишаєшся самотнім попри все? І чому всі поети міняють зрештою свою самотність на життя удвох? Я маю людський страх перед самотністю, перед тією безплідністю непотрібного й витісненого на узбіччя життя, яке я хотів відтворити в Пенсіонері[265]. І звідси моя втеча в подружжя. Зрештою, то найближча мені й дорога особа, для якої я значу дуже багато — чи то не велика річ — значити для когось усе?
261
Йдеться про Тадеуша Штурм де Штрема — див. біографію у примітках до його листа до Шульца
262
Ось один із офіційних листів, які стосуються цього питання:
«Дирекція Державної гімназії
ім. короля Владислава Яґелла
у Дрогобичі
20 березня 1936
№ 284/36
Справа: П. Бруно Шульц —
заява про вихід із
юдейського віросповідання
263
Див. примітку 9 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів
265