Я отримав лист від пані Кунцевич[303] про цю книжку — найвищі похвали.
Моя книжка все ще не з'явилася, але Ґомбр. повідомляє, що вийде найближчими днями. Я не пишу нічого. Німецьку новелу (30 стор. машинопису) я завершив і дав на оцінку Берманові[304], перекладачеві Вітліна[305] німецькою.
Зрештою, в мене нічого нового. Чекаю занепокоєно звісток від Вас.
Дуже сердечно вітаю.
Бруно Шульц
16 XI 1937
Дорога Пані Ромо!
Оце щойно приїхав додому, лежу, нарешті, в моєму ліжку і хочу Вам дуже сердечно подякувати за Вашу доброту і приязнь. У натовпі людей я не міг Вами зайнятися так, як Ви цього заслужили, — вже бодай як ініціаторка того вечора. Мені здавалося, що Ви почуваєтеся трохи сиротливо. Щиро перепрошую, якщо Ви не чулися так добре, як воно мало би бути. Не знаю, чому — я вийшов із того вечора трохи пригнічений чудовими виступами диспутантів і з нехіттю до мого власного, але це вже поволі минає[306].
Хочу Вам лише тих пару слів написати, щоб Ви не втратили віру в нашу дружбу, яка буде д. довговічною.
Яким був подальший перебіг вечора? Чи багато ще виступали? Чи Ви познайомилися з пані Кунцевич? Чи Ви чули, що Брохвич[307], отой високий блондин, запропонував мені свою підтримку у справі німецького перекладу Крамниць?
Щиро дякую Вам за все і обіцяю в майбутньому бути менш неуважним і розпорошеним.
Вітаю Вас найсердечніше і цілую руки.
Бруно Шульц
12 І 1938
Подякуйте сердечно п. Краґен[308] за її ентузіазм у ставленні до мене і вибачтеся, що я не зміг підійти до неї й подякувати їй.
Чи Ви віддали Комету Ґридзові[309]?
Спасибі вам велике! Вибачте за папір — не маю іншого. Книжку[310] завтра надсилаю!
Дорога і Добра Пані Ромо!
Ваш лист дуже мене зворушив, Дорога Пані Ромо. Ви себе недооцінюєте і недооцінюєте важливості Вашої приязні для мене. Я не перестаю собі дорікати, що занедбав Вас під час виступу, але виправдовую себе тим, що я невідпорний до осіб, які мені нав'язуються, а там маса люду кинулися до мене і достоту відтяли мене від Вас. Прикро мені було також, що я не міг провести з Вами останні хвилини перед від'їздом, але мій племінник — людина трохи важка й неотесана, я боявся, щоб не виникла через спільну їзду якась [прикрість — слово закреслене, примітка Єжи Фіцовського], дисонанс. Ви переоцінюєте мою вразливість і мій вибух після промови Айґера[311]. Мені воно байдуже, і ніколи б мені на думку не спало докоряти Вам, що Ви ініціювали цей вечір. Ґомбрович пише мені, що ми зробили йому величезну послугу, що ефект був вражаючий, як його звідусіль інформують, і він нам дуже зобов'язаний. «У будь-якому разі це має велике значення для книжки, збуджує, створює сенсацію, надає сміливості тим, хто має подібні погляди, і робить рух», — ото слова Ґомбровича. Сподіваюся також, що Ґомбрович отримає нагороду для початкуючих[312], яка має велике моральне значення.
Натомість мене схвилювала звістка про Вашу хворобу. Не слід із цим жартувати, лікуйтеся сумлінно. Боюся, що це потриває більше тижня. Не легковажте цієї справи і порадьтесь у хорошого лікаря, не вільно цього занедбати, якщо Ви хочете уникнути прикрих ускладнень. Пообіцяйте мені, що Ви сумлінно виконуватимете вказівки лікаря.
За розпечатаного Ґомбровичевого листа, звісно ж, не серджуся, у нас немає жодних таємниць. Я також від п'ятниці лежу з легким грипом, завтра вже хочу йти до школи. Отримав листа від проф. Хвістека[313], в якому він пропонує мені свою допомогу у переїзді до Львова, але йдеться про середні школи. Якось мені це не дуже посміхається. Я зрісся з Дрогобичем, водночас боюся, що робота в загальноосвітніх школах, д. переповнених, мучитиме мене ще більше. Що б Ви порадили?
Дякую Вам за попередження стосовно Брохвича. Я не писатиму до нього. Почекаю, чи він щось напише. Він дав мені адресу перекладачки у Відні, моєї давньої знайомої. Я їй написав.
Ґомбровичеві Еґґа Гаардт[314] дуже сподобалася, він має намір підтримувати це знайомство у Варшаві, вона справила на нього велике враження.
Мене глибоко зворушують докази Вашої прив'язаності та оте велике бажання допомогти мені. Зичу Вам, щоб Ви змогли винайняти собі помешкання, де б могли й мене гостити під час перебування в Варшаві. Приймаю Ваше приятельське «Ти», але, на противагу до Вас, хотів би почати від усного «Ти». Для мене писання є більш сором'язливим, аніж мовлення. Зрештою, почніть Ви — я спробую.
304
Ізидор Берман — див. біографію у примітках до його листа до Шульца
306
Виступ Шульца у варшавському відділенні Спілки письменників про творчість Вітольда Ґомбровича (згадка про виступ у «Kurierze Porannym» 1938, № 16, Dodatek Artystyczno-Literacki «Apel»).
Текст виступу Шульца під назвою
307
Станіслав Брохвич (Козловський) — автор бульварних романів, агент абверу і ґестапо. Заколотий в окупованій Варшаві стилетом за вироком суду польського підпілля.
308
Ванда Краґен (1893—1982) — польська поетеса і перекладачка, дебютувала збіркою віршів
309
Ґридз — популярне прізвисько засновника і головного редактора «Wiadomości Literackich» Мечислава Ґридзевського (1894—1970). Повість
311
Марек Айґер — див. примітку 12 в листах до Анджея Плешневича
312
Див. примітку 29 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів
313
Леон Хвістек (1884—1944) — польський логік, математик, філософ, художник, теоретик мистецтва. Був членом групи формістів і теоретиком репрезентованих ними мистецьких тенденцій.
314
Тут ідеться про містифікацію із художницею-графіком Еґґою ван Гаардт. (Див. біографію у примітках до її листа до Шульца