Тим не менше, нехай Твоє рішення не буде результатом чиїхось, бодай навіть і моїх впливів, чини так, як вважаєш за краще[467]. Що стосується пересилання грошей до В-[арша]ви, то прошу Тебе, якщо Ти збираєшся вислати їх на моє ім'я, почекай мого повернення з Кракова. Я виїжджаю цієї неділі, тб. 17 липня, і повертаюся 22 липня. Хіба що вишлеш їх на адресу Есі[468] або п. Гессен. Сам я, на жаль, не маю тепер на руках у Варшаві жодної готівки, і тому не міг би викласти 400 зл., що в іншому випадку охоче би вчинив.
Моя відпустка починається 30 ц.м., і тоді я виїжджаю з В-ви. Куди, я ще, на жаль, не знаю, бо досі не вирішив цього.
За образи та Ідолопоклонну Книгу, які Ти збираєшся нам прислати, від Есі та від мене самого щира подяка[469].
У зв'язку з тим очікую «прояснення» ситуації
і цілую Тебе тим часом міцно.
Твій Віль
Домашня адреса: Познанська, 12/37.
Р.S. Любий Бруню! Напиши мені. Цілую Тебе міцно та щиро.
Еся
[між 10 і 15 липня 1938]
Від Романи Гальперн[470]
Неділя, 15 травня 1938 р.
Дорогий Бруно!
Допіру сьогодні відписую на Твого розпачливого листа, проте вже не мешкаю по вул. Фоша, і листа мені вручили із кількаденним запізненням.
На жаль, я не можу чинно підкріпити своїх запевнень, але, повір мені, Бруно, що якби не побоювання втратити посаду, я б сьогодні сиділа поруч із Тобою у Дрогобичі, не через якесь там лікування в околицях Дрогобича, — а просто задля Тебе, щоб за будь-яку ціну витягти Тебе з того потворного маразму, котрий останнім часом Тебе опанував.
Вже передостанній лист мені не сподобався, але я тішила себе ілюзією, що ті настрої повторюються в Тебе доволі часто й хутко минаються. На жаль, цим разом той стан триває в Тебе занадто довго і починає мене по-справжньому турбувати.
Якщо Ти дійсно зможеш зосередитися, щоб з'їздити до Парижа, — то це, звісно, стане набагато кращими ліками, ніж відвідини навіть найславнішого невропатолога. Через місяць Ти вивільнишся, матимеш попереду 2½ місяці свободи. Це поставить Тебе на ноги, навіть якщо Ти не зможеш виїхати до Парижа. Бруно, дещиця віри в себе, адже Ти чудовий митець і ще створиш речі, які здивують світ. Нагорода[471], яка була Тобі потрібна для підтвердження, що люди вбачають у Тобі великого художника, — була б тільки марною формою, легалізацією речей, які й так безумовно існують. А на Твій теперішній стан вплинула серед іншого в і д с у т н і с т ь цієї нагороди.
Comparaison n'est pa raison — Осецький[472] отримав Нобелівську премію та помирає, маючи 49 років. Якби можна було його спитати, що б він обрав, чи нагороду, чи життя, маю враження, що він волів би жити.
Дорогий Бруно, попри все моє безсилля, я розумію, що глибоко Тобі вдячна за написання такого листа власне до мене. Не знаю, чи Ти на мене д.[уже] сердитимешся, але вчора був у мене Віткаци[473], котрому я згадала про Твоє лихе самопочуття. Він перейнявся і сказав, що Ти недавно писав йому в якнайкращому ґуморі.
В кожному разі, тут Ти і впіймався, бо коли не хочеш мене засмучувати — мусиш часто мені писати, бодай короткі новини про те, що з Тобою діється.
Ґомбрович написав досконалу статтю про Твою творчість у «Kurierze Porannym»[474]. Я бачила його в «Зодіаку» (нова кав'ярня митців, щось на зразок старого IPSU), мені не подобається, враження, м.ін., було негативним ще й тому, що він сидів у товаристві Штайнсберга[475] і Рудницького[476], а того останнього я достоту не терплю.
Як приїдеш до Варшави, то попліткуємо собі про різні справи, про які не варто писати. Якби Ти був у Варшаві — я вклала би Тебе з якоюсь хижою істотою до ліжка — це д.[уже] часто допомагає.
Бруно, і на воловій шкурі годі списати Тобі всі прикрощі, яких я зазнала останнім часом. Я винайняла помешкання на селі на 5 місяців, а коли речі вже були спаковані, зі мною розірвали контракт, і я опинилася буквально на вулиці. Справа в адвоката. Я тим часом мешкаю в кімнаті при бюро до 1-го червня. Що буде далі, поки що не знаю. З моєю відпусткою все дуже ускладнюється. Я не знаю, куди й коли виїду. Маю враження, що всі ті житлово-хворобово-матеріальні клопоти є чудовими ліками на справді болісні справи. Все минеться, і знайдеться таке чи інше помешкання. А оті інші речі д.[уже] важливі.
467
Попри вагання й сумніви, Шульц урешті наважився поїхати до Парижа, подорож тривала від 2 до 26 серпня 1938 року.
469
Образи та папка з графічним циклом
470
Романа Гальперн — див. біографічну довідку у примітках до листів Шульца до неї
471
Нагороду, на яку Шульц марно сподівався (див. листи до Романи Гальперн, № 98 і 99), призначали «Wiadomości Literackie» за книжку, видану торік. У 1938 році її отримав Єремія Васютинський за роман
472
Карл фон Осецький (1889—1948) — німецький публіцист, автор пацифістських текстів, редактор лівих видань. У 1933 році був заарештований гітлерівцями та ув'язнений в концтаборі. В 1935 році удостоєний Нобелівської премії миру, що разом зі світовою кампанією на його захист призвело до звільнення письменника.
473
Йдеться про Станіслава Іґнація Віткевича — див. біографічну довідку у примітках до листів Шульца до нього
474
Вітольд Ґомбрович — див. біографічну довідку в посиланнях до листів Шульца до нього
475
Мар'ян Штайнсберг (1887—1943) — видавець, утримував книгарню видавництва Фердинанда Гезіка. Після початку Другої світової війни намагався врятуватися, тікаючи з ґето, а відтак із Польщі, але безуспішно. Перебував у кількох таборах, урешті опинився у Варшавському ґето, звідки близькі не змогли його врятувати.
476
Адольф Рудницький (1909—1990) — польський прозаїк і есеїст, автор романів і збірок