Выбрать главу

Був би Вам дуже вдячний, якби Вам вдалося надіслати мені обіцяний примірник, бодай на якийсь місяць (у серпні я буду вже трохи вільнішим, і присвячу той місяць на остаточне завершення критичного етюду про Крамниці та Санаторій). Цю працю я спершу виголошу як лекцію у «Профспілці письменників» у Львові, куди вибираюся на початку вересня (після узгодження терміну з Ортвіном[499]), а відтак маю намір надрукувати її в «Pionie» або «Tygodniku»[500].

Буду вдячний за новини про питання, пов'язані з Вашим Парижем, і про дату виїзду. Думаю, що перед Вашим виїздом нам іще вдасться обмінятися навзаєм новинами. Наразі зичу успіхів в паспортних клопотаннях (знаю їх із власного й дошкульного досвіду) та хуткого вояжу.

Очікуючи від Вас новин, сердечно тисну руку.

В. Корабйовський

Від Станіслава Іґнація Віткевича[501]

16

Любий Бруно — Уже мало не віки я збираюся написати Тобі, чекаючи, аж дочитаю Твою книжку (деякі сторінки чудові!) і аж поки щось ліпшого в моєму житті трапиться, аби Тебе не смутити [sic!][502] фатальними новинами. Тим мушу Тебе засмутити, що в моєму житті сталася велика катастрофа, тобто, ота жінка, яку Ти бачив у кіно і котру я кохав (і досі кохаю) як дочку (з тією інтенсивністю, яку можу порівняти тільки з любов'ю до кішки), остаточно мене покинула внаслідок моїх зрад (?) і обманів, які, своєю чергою, були результатом «зальотів», до яких вона вдавалася, вимагаючи від мене виправлення, а не створюючи мені умов для його втілення. ¾ провини мої — ¼ її. Я цілковито тим спустошений — це втрата не коханки, а найдорожчої істоти у світі. Не знаю, чи підведуся я після такого удару. Пишу, як куховарка — але справжнє нещастя не налаштовує на літературу і любить радше брутальну вульгарність вислову. Досить. Я намагаюся триматися і працюю, але це жахливо важко. Мені випустили кишки і вдарили чоботом в писок. (Тобі б це сподобалося). 80 кілограмів (!) усіх подарунків, плюс картини, відіслані на Братську, мені повернули сюди. Мій труп сидить у тому коші і плаче над загубленим щастям. Узагалі, коли я голюся вранці, то маю враження, що голю власного трупа до труни. Я не знаю, що робитиму, — маю кілька пропозицій на гостьові виступи, а жити мені не хочеться. Попри це, якимось дивом утримую себе у формі й багато працюю. Напиши відразу ж і втіш мене, незважаючи на те, що я так довго Тобі не писав. Я послав Тобі поштову листівку у відповідь на один із найкрасивіших листів (Твій), якого мені [будь-коли] пощастило одержати. Я досі не прочитав Фердидурке. Всю увагу я тепер зосередив на філософії, та й то на проблемі пересилення Віденського гуртка (нині — Карнап[503]). Тут був тиждень, холодний, як у січні, — санки, мороз — 6 гр. і наморозь. Тепер насувається сльота. Маю грам кокаїну, але не маю від[повідного] товариства для вжитку. Однак я палив і пив пиво. У надзвичайній ситуації це допомагає. Обіймаю Тебе міцно. Мабуть, Ґомбрович нас не розділить.

Твій Віткаци

Напиши легку, д. дивну театр. п'єсу = сценічний синтез цинамонів. Ми поставимо її для Тебе в тутешньому мист[ецькому] театрі, який ми організовуємо.

[23 IV 1938]

Від Ізидора Бермана[504]

17

Львів, 13 XII 1937

Др І. Берман

Задвужанська, 20, пом. 5

Шановний і Дорогий Пане!

Експозе із відповідним листом до Allerta[505] я щойно вислав[506]. Якби там не мали бажання, є ще одна можливість. Віденська фірма Oesterreichische Korrespondenz (Г. Паолі) попросила мене запропонувати польських авторів, придатних для перекладу. Можна буде й тут спробувати. — Конче раджу Вам надіслати новелу[507] до «Mass u. Wert». (Чи, може, потрібен Вам скрипт?) Хоча й ідея з Бродом[508] непогана.

Я останнім часом хворію, упродовж 4 днів не був у редакції, після виходу на роботу мені повідомили про Вашого листа. На лихо, саме того тижня Інслер[509] виїхав на постійне проживання до Варшави, де очолив редакцію нової щоденної газети «Nowy Głos»[510]. Колеги переслали йому Вашого листа, думаю, він нам щось відповість. Інслер як ред. «Nowego Głosu» матиме більше простору та коштів. Я напишу Вам, коли буде зручно послати йому якусь працю п. В.[511] із проханням про публікацію та гонорар. (Перше число має з'явитися близько 20-го ц.м.). Маю враження, що Ви помиляєтеся щодо «Chwili»[512]. Якщо Ви засновуєте своє судження на статті Лаутербаха[513] — то вона не має значення. Я кажу про це на підставі доброї обізнаності в редакційних стосунках (редакційній політиці) «Chwili». Наполегливо раджу Вам надіслати їм новелу п. В. з відповідною рекомендацією. (Прошу вибрати річ із  в и р а з н о   п р о п и с а н и м   с ю ж е т о м).

вернуться

499

Остап Ортвін — див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 7).

вернуться

500

Йдеться про «Tygodnik Ilustrowany», в якому свої твори публікував і Шульц. Анонсована Корабйовським стаття про Крамниці та Санаторій не була опублікована ні в «Tygodniku», ні в жодному іншому виданні.

вернуться

501

Станіслав Іґнацій Віткевич — див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 206).

вернуться

502

Всі дописки у круглих дужках (знаки оклику, знаки запитання) додані Віткаци.

вернуться

503

Рудольф Карнап (1891—1970) — німецький філософ і логік, один із творців і представників Віденського гуртка, філософської школи німецького неопозитивізму.

вернуться

504

Ізидор Берман, псевдоніми Ібер, Адам Недзведзький (1898—1942) — гімназійний учитель, германіст, доктор філософії, польський літературний критик, публіцист, поет, сатирик, прозаїк і перекладач німецької літератури, в тому числі творів Йозефа Рота Готель Савой (Hotel Savoy), Історія 1002 ночі (Die Geschichte von der 1002. Nacht), Родина Бернгаймів (Rechts und links), Тарабас, гість на цій землі (Tarabas. Ein Gast auf dieser Erde), Германа Кестена В пошуках волі (Josef sucht die Freiheit), Леонгарда Франка Банда грабіжників (Die Räuberbande), автор перекладу Солі землі (Sól ziemi) Юзефа Вітліна німецькою мовою, перший перекладач польською мовою творів Франца Кафки та автор есеїв про нього, постійний співробітник публікованого у Львові польською мовою єврейського тижневика «Nasza Opinia»; публікував свої статті в часописах «Wiadomości Literackie», «Pologne Litteraire», «Skamander», «Sygnały». У «Naszej Opinii» (1938, № 131) опублікував захоплену рецензію на Санаторій під клепсидрою під назвою Зачароване життя (Życie zaczarowane). В 1938 році заснував у Львові недовговічний сатиричний тижневик «Chochoł». Убитий гітлерівцями у Львові в Янівському таборі.

вернуться

505

«Allert de Lange Verlag» — голландське видавництво, від 1933 року займалося також виданням творів німецьких авторів, публікація творів яких була заборонена в Німеччині.

вернуться

506

Йдеться про Exposé über das Buch «Die Zimtläden» von Bruno Schulz — див. примітку 37 у листах Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 295). Exposé Шульц передав також знайомому Марії Хазен Жоржу Пінетові, котрий безуспішно клопотався про публікацію в італійських видавців (див. його листи до Шульца у тій справі, № 24 і 25). Берман також намагався посприяти популяризації Крамниць у Австрії. Через три місяці після написання того листа Австрія була окупована Третім Райхом, і будь-які спроби зацікавити тамтешніх видавців творами Шульца втратили актуальність.

вернуться

507

Згадана Берманом новела — Heimkehr, твір, написаний Шульцом по-німецьки. Шульц мав також намір надіслати її Максові Броду.

вернуться

508

Макс Брод (1884—1968) — приятель Франца Кафки та видавець його творів, прозаїк, есеїст, літературний критик; у 1939 році емігрував до Палестини.

вернуться

509

Авраам Інслер (1893—?) — народивсь у Стрию, після навчання в університетах Львова та Відня здобув ступінь доктора філософії. Співредактор львівського тижневика «Nasza Opinia», публіцист, із кінця 1937 року редактор варшавської щоденної газети «Nowy Głos».

вернуться

510

«Nowy Głos» — єврейська щоденна газета, яка виходила в 1937—1938 роках у Варшаві польською мовою, загалом з'явилися 190 чисел.

вернуться

511

Йдеться про Лауру Вюрцберґ — див. примітку 1 у листах Шульца до Мар'яна Яхимовича (у електронній версії — прим. 376).

вернуться

512

«Chwila» — щоденна єврейська газета, яка виходила польською мовою у Львові в 1919—1939 роках.

вернуться

513

Артур Лаутербах — див. біографію у примітках до його листа до Шульца (у електронній версії — прим. 525).