Я перебуваю тут у доволі добрих стосунках із кількома значними італійськими видавцями і дуже би втішився, якби мені вдалося щось зробити для розміщення Вашого твору. Позаяк італійські видавці не мають польських лекторів, може, було б варто порекомендувати Вам надіслати мені спершу коротке exposé своєї книжки німецькою мовою[533], або, ще краще, — французькою. Чи не були б Ви такі ласкаві також поінформувати мене, чи авторські права на Італію ще вільні.
В очікуванні ласкавої відповіді.
Жорж Пінет
Мілан, 21. 10. 37
George Pinette
Via Guerrini 9
Milano
Вельмишановний Пане Шульце,
я отримав обидва Ваші листи від 4 IX і 19 IX і прошу вибачення, що допіру тепер відповідаю. Затримка виникла тому, що я хотів переказати Вам мірою змоги конкретну інформацію про мої зусилля у зв'язку з питанням видання Вашого твору.
На жаль, і сьогодні я не можу вділити Вам позитивної звістки[534]. Я намагався зацікавити різних тутешніх видавців, у т. ч., мабуть, відомі Вам фірми Bompiani, Hoepli, Mondadori, яким запропонував Ваше експозе. Їхні враження, на жаль, були далекими від того, щоб можна було сподіватися комерційного успіху книжки. А прецінь про це йдеться передусім, у зв'язку з мізерною охотою до читання серед тутешньої публіки. Ситуація, ймовірно, була би кращою, якби існував уже переклад Вашої книжки; жоден видавець не ризикне на підставі оригінальної версії зважитися на італійський переклад.
Я знав про все це й раніше, але хотів бодай спробувати, якщо вже пані д-р. Хазен так палко порекомендувала мені Ваш твір.
У будь-якому разі, дякую Вам за працю, докладену під час редагування експозе, і буду вдячний, якщо Ви забажаєте поінформувати мене про свою творчість, зокрема, якби хтось узявся за переклад Вашої книжки. Може, тоді постали би кращі перспективи для італійського видання.
Найввічливіше вітаю і залишаюся з виразами поваги.
Жорж Пінет
Від Казимири Рихтер[535]
(Ковель 18/VI 38)
(в очікуванні на варш[авський] потяг)
Любий Пане Бруно!
Хотіла б Вам подякувати за все: за щиру та ревну допомогу у справі передачі, за гостинність, і передусім за Товариство — за прекрасні малюнки! Проте я не зумію висловити, наскільки я Вам зобов'язана і як я тішуся Вашою добротою та дружбою. Подяка завжди бринить холодно, банально, а мої почуття щирі й теплі. — Тож мені не залишається нічого іншого, як просити про здогадливість і поблажливу усмішку з приводу моєї стилістичної неспроможності.
А тепер справи паризькі: моя племінниця радить Вам замовити номер у готелі 1) Liberia — rue Grande Chaumière, або 2) Grand «Hotel Pasteure» [sic!], Avenue du Maine. (В останньому я сама мешкала). Найкраще винайняти на місяць, це набагато дешевше, бл. 180—200 франків (30—40 злотих). Після приїзду (можна пополудні) піти до кав'ярні: Café du Dome [sic!], Boulevard Montparnasse і спитати про столик польського товариства. Без церемоній присісти, представитися присутнім (переважно митці, малярі) — і про все розпитати. — Харчуватися або навпроти готелю Chaumière в польському ресторані Навроцької («Che Vagia»), або — д. смачно й дешево — в «Crémerie» навпроти Café du Dome [sic!]. Сніданок у кав'ярні (повно на кожному кроці) «при цинку», тобто стоячи біля шинквасу — дешево й сердито. Для отримання додаткової інформації прошу до неї написати: Львів, Академічна, 26, Антоніна Рихтер. — Решту з В-[арша]ви. Тисну руку.
K. Рихтер
Кланяйтеся Сестрі та Кузинці
(20/VII 1938)
Любий Пане Бруно!
Відповідаю Вам — але не можу зважитися, що ж мені Вам порадити. Я розмовляла з Мар'яном[536] телеф. Звісно ж — слід було залишитися у Варшаві ще на 1–2 дні, побувати в Лехоня[537] (посольство в Парижі), в Ґридза[538] та ін., зібрати інформацію, перед виїздом написати до Парижа — на рекомендовані адреси.
Властиво, слід було впродовж року готувати собі паризький ґрунт. — Натомість, дуже ймовірне є [sic!] великий успіх Ваших малюнків, і тому конче, щоб Ви вибралися до Парижа. Ваші рисунки бачила у мене п.[ані] Лешмян[539] — «стіна Шульца» (в мене відбулося збіговисько — тобто «прийняття» — в новому помешканні) — і вирішила, що Ви в Парижі досягнете успіху. Я розмовляла з нею телеф. — вона радить, щоб Ви побували в Парижі у пані Жак[540] і в Кіслінґа[541]. — Конче у Бознанської[542] — адже в неї збираються чимало митців.
533
Текст німецького оригіналу
534
Листи Шульца до Романи Гальперн містять слова розчарування і занепокоєння з приводу можливої невдачі у справі клопотання про італійське видання
535
Казимира Рихтер (1899—1963) — актриса, котра спеціалізувалася на декламуванні поезії, її високо цінували, зокрема письменники, не в останню чергу завдяки Шульцові, котрий переконав її ширше включити до репертуару декламацію творів Болеслава Лешмяна.
536
Мар'ян Ейле — племінник Казимири Рихтер; див. нотатку про нього у примітці 96 до листів Шульца до Романи Гальперн
537
Ян Лехонь — див. примітку 102 в листах Шульца до Романи Гальперн
538
Ґридз — Мечислав Ґридзевський, див. біографію у примітках до листа Шульца до нього
539
Лешмян — тут ідеться про Зоф'ю Хилінську, малярку, дружину Болеслава Лешмяна, тоді вже півроку як удову поета.
540
Дружина Евґеніуша Жака (1884—1926), видатного маляра польського походження, котрий помер у Парижі.
541
Мойше Кіслінґ (1891—1955) — маляр польського походження, один із найвидатніших представників Паризької школи — École de Pari.
542
Ольга Бознанська (1865—1940) — малярка-портретистка, більшу частину свого життя провела у Франції й творила там, користуючись від самого початку високим визнанням своїх робіт.