Твій Артур
Самбір, 27 VI 1938
[поштова листівка, дата поштового штемпеля]
Дорогий Бруно!
Не знаю, в чому річ, що я досі не отримав від Тебе відповіді. Може, Ти вже виїхав до Франції? — Я був пару днів у Львові і наново зав'язав стосунки із «Chwilą»[546] Виявляється, що впродовж минулого року хтось притримував мої статті й не допускав їх до др. Гешелеса[547]. Гарна історія, чи не так? Кілька днів тому я отримав листа від Ґомбровича[548], в якому (так само, як і Ти) він пропонує мені написати статтю, яка б розмежовувала Ваші творчості у відповідь Брайтерові[549]. Він радить мені надіслати її у «Wiad. Lit.»[550]. Якщо вистачить сили, то, може, візьмуся за це. Пише мені також Ґомбрович, що занепокоєний Твоєю постійною депресією. Чи Ти щось пишеш? Я беруся за статті до «Chwili». Чекаю швидкої відповіді. Твій
А. С.
Спало мені на думку, що коли Ти репрезентуєш досократичну епоху, а Ґ[омбрович] сократичну, то я (вибач мою зарозумілість) мав би представляти александрійську. В тому є (попри мою мегаломанію) певна влучність.
Самбір, 5 VII 38
[поштова листівка, дата поштового штемпеля]
Дорогий Бруно!
Дякую Тобі за Твого листа, який, як і всі інші, дуже підбадьорив мене в дусі, — а — як Ти знаєш — це мені в нинішньому застої д. потрібно. Той застій я приписую відсутності будь-яких успіхів, що для мого самопочуття має важливе значення. Замкнене коло: я погано почуваюся, бо відсутні успіхи, а успіхи відсутні, бо в мене лихе самопочуття. Чи не вважаєш Ти, що мислення (зокрема, логічне) обмежене замкненими колами й тавтологіями? Тож вони мусять мати певну цінність, тільки ще не знаю, яку.
Нещодавно прочитав Тент[551]; чудова книжка. Проблематика майже ідентична з тією, яку я вгадав у Фердидурке; але, може, дещо більш поверхова, ніж у Ґомбровича, бо суто інтелектуальна. Їжиковський[552] далебі є батьком польських експериментаторів. А водночас він безнадійно вплутаний у наївну, модерністську проблематику: істина й ілюзія, думка й чин, почуття й розум, боротьба з легкою поетичністю Молодої Польщі. Вся його велич заснована на доланні, на лапках. У тому, власне, визначення суті Їж[иковського]: людина з нескінченною перспективою лапок; як оті бляшанки, на яких намальований чоловік, котрий тримає бляшанку, на якій, тощо… А водночас на його прикладі найкраще можна впевнитися, що з подолання поганого мистецтва ще не народжується хороше мистецтво. Я не бачу, зрештою, тієї останньої інстанції, в ім'я якої він долає: він схожий на Мюнхгаузена, котрий витягає себе за перуку з трясовини. Отож останнім словом його філософії є хаос: бо що то за система, коли все удаване, коли реальність можна охопити поняттями тільки за допомогою грубого фальшування. Ту ж думку можна, зрештою, знайти в Ґомбровича, але він визволяє абсурд (для якого та думка дає йому виправдання) і чинить із нього щось позитивне, а Їжиковський спиняється на запереченні. Зрештою, слід бути дуже вдячним Іжиковському за відкриття політики душі, не слід, однак, ототожнювати того з фройдизмом, як дехто чинить: це щось прямо протилежне.
Що в Тебе чувати? Звичайно ж, Ти пишеш, щасливчик. Зі мною по-старому зле. Сиджу в Самборі по вуха, як у болоті. Тепер я трохи розрухався, пишучи цього листа, але неминуче знову зав'язну. Обіймаю Тебе й очікую на дуже швидку відповідь.
Твій
А. С.
[11 VII 1938]
Дорогий Бруно. Я досі Тобі не відписував, бо не було так дуже про що. Твоя порада написати працю про Їжиковського припала мені до смаку, але не знаю, чи він мені настільки близький, щоб я міг про нього сказати щось нове. Уже тиждень я намагаюся, проте не можу зосередитися. Я страшенно цікавлюся Месією[553]. Аби Тобі Твій внутрішній Бог дав якнайбільше сили й генія в ці великі миті. — До Парижа я би радив Тобі їхати лише в тому разі, якщо праця над Месією не зазнала б від того жодної шкоди. — Вже з'явився новий «Skamander». У ньому є Твоя стаття про Ґомбровича…[554], але моєї про Тебе катма[555]. Напишу до них знову із запитанням. На мій погляд, ця стаття, як на «Skamander», може, занадто алгебраїчна. Чекаю на швидку відповідь, зокрема, звістки про Месію. (Я ще раз прочитав Санаторій під клепсидрою. Ти даремно дав Останню втечу батька насамкінець. Це не зовсім репрезентативна річ). Обіймаю Тебе і чекаю новин.
548
Вітольд Ґомбрович — див. біографічну нотатку у примітках до листів Шульца до нього
549
Еміль Брайтер — див. примітку 2 в листі Шульца до Мечислава Ґридзевського
550
У «Wiadomościach Literackich» було опубліковано тільки лист Шульца, котрий полемізував з Емілем Брайтером щодо гаданої творчої залежності Ґомбровича від Шульца (див. лист № 72, пор. також лист Шульца до Романи Гальперн № 106). Текст Сандауера у «Wiadomościach Literackich» відсутній.
552
Кароль Іжиковський — див. примітку 11 у листах до Остапа Ортвіна
553
Див. примітку 12 у листах Вітольда Ґомбровича
554
Див. примітку 1 у листах Ґомбровича
555
Згадану тут статтю Артура Сандауера про