Книга про причини

18. Отож тепер очевидно і ясно, що дальша причина — більшою мірою причина речі, ніж ближча причина, яка йде після неї, і що вона впливає своєю силою на річ і зберігає її, і не відділяється від неї, як відділяється ближча причина, а навпаки, залишається в ній і пов'язана з нею потужним зв'язком, — як ми й показали та виклали.

II

19. Omne esse superius aut est superius aeternitate et ante ipsam, aut est cum aeternitate, aut est post aeternitatem et supra tempus.

20. Esse vero quod est ante aeternitatem est causa prima, quoniam est causa ei.

21. Sed esse quod est cum aeternitate est intelligentia quoniam est esse secundum [secundum habitudinem unam, unde non patitur neque destruitur].

22. Esse vero quod est post aeternitatem et supra tempus est anima, quoniam est in horizonte aeternitatis inferius et supra tempus.

II

19. Кожне вище буття[97] або вивищується над вічністю і передує їй, або [перебуває] разом з вічністю, або після вічності й понад часом[98].

20. Буття, котре передує вічності, є першою причиною, бо воно [буття] є причиною вічності[99].

21. А от буття, котре разом з вічністю, — це ум[100], бо він — друге буття з тією єдиною властивістю, що не улягає [дії] і не знищується.

22. Буття ж, котре після вічності й понад часом, — то душа, бо вона [перебуває] на межі: нижче за вічність, але понад часом.

23. Et significatio quod causa prima est ante aeternitatem ipsam, est quod esse in ipsa est acquisitum.

24. Et dico quod omnis aeternitas est esse, sed non omne esse est aeternitas. Ergo esse est plus commune quam aeternitas. Et causa prima est supra aeternitatem, quoniam aeternitas est causatum ipsius.

25. Et intelligentia [apponitur vel] parificatur aeternitati, quoniam extenditur cum ea; et non alteratur neque destruitur.

26. Et anima annexa est cum aeternitate inferius, quoniam est susceptibilior impressionis quam intelligentia, et est supra tempus, quoniam est causa temporis.

III

27. Omnis anima nobilis tres habet operationes; [nam ex operibus eius est] operatio animalis et operatio intellectibilis et operatio divina.

28. Operatio autem divina est quoniam ipsa parat naturam cum virtute quae est in ipsa a causa prima.

29. Eius autem operatio intellectibilis est quoniam ipsa scit res per virtutem intelligentiae quae est in ipsa.

30. Operatio autem eius animalis est quoniam ipsa movet corpus primum et omnia corpora naturalia, quoniam ipsa est causa motus corporum et causa operationis naturae.

31. Et non efficit anima has operationes nisi quoniam ipsa est exemplum superioris virtutis.

23. А доказом того, що перша причина передує навіть вічності, є те, що й у вічності буття — набуте.

24. І стверджую, що всяка вічність є буття, але не всяке буття є вічність; отож буття — це щось загальніше, ніж вічність, бо вічність спричинена ним.

25. А ум — прилеглий до вічності й рівний їй, бо співпротяжний із нею і ні не змінюється, ні не знищується.

26. А душа пов'язана із вічністю знизу, бо вона сприйнятливіша до вражень, аніж ум; і є над часом, бо вона — причина часу.

III

27. Всяка благородна душа має три чини: до її діл належить чин душевний, чин умоглядний і чин божественний[101].

28. Божественний чин — у тому, що вона уладнує природу тією силою, яка в ній від першої причини.

29. Її умоглядний чин — у тому, що вона пізнає речі[102] через силу ума, яка є в ній.

30. Її душевний чин [тобто такий, що надає життя, оживлює] — у тому, що вона рухає перше тіло і всі природні тіла, бо вона — причина руху тіл і причина чину природи.

31. І душа виконує ці чини лише тому, що сама є відображенням вищої сили.

32. Quod est quia causa prima creavit esse animae mediante intelligentia, et propter illud facta est anima efficiens operationem divinam.

33. Postquam ergo creavit causa prima esse animae, posuit eam sicut [stramentum] intelligentiae in quod efficiat operationes suas.

34. Propter illud ergo anima intellectibilis efficit operationem intellectibilem. Et quia anima suscipit impressionem intelligentiae, facta est inferioris operationis quam ipsa in impressione sua in id quod est sub ipsa.

35. Quod est quia ipsa non imprimit in res nisi per motum, scilicet quia non recipit quod est sub ea operationem eius nisi ipsa moveat ipsum. Propter hanc ergo causam fit quod anima movet corpora; de proprietate namque animae est ut vivificet corpora, quando influit super ea virtutem suam, et directe producit ea ad operationem rectam.

36. Manifestum est igitur nunc quod anima habet tres operationes, quoniam habet virtutes tres: scilicet virtutem divinam et virtutem intelligentiae et virtutem eius essentiae, secundum quod narravimus et ostendimus.

IV

37. Prima rerum creatarum est esse et non est ante ipsum creatum aliud.

32. А все тому, що перша причина сотворила[103] буття душі за посередництвом ума, і завдяки цьому душа стала діяльною в божественному чині.

33. Коли ж перша причина сотворила буття душі, то поклала її наче підкладку для ума[104], щоб той учиняв на ній свої діяння.

97

¹² Барденгевер перекладав цей термін як jedes wirkliche Sein, натомість в англійських перекладах уживаються звороти higher being і transcendent being (Тейлор, Ґвальярдо). Те, що позначене у «Книзі про причини» як esse superius, у Прокла позначається терміном τὸ ὄντως ὄν (що можна передати як «істинно суще», «справжнє суще»).

98

¹³ Це твердження, на перший погляд, майже повністю подібне до тези Прокла: «Все істинне суще існує або до вічності, або у вічності, або причетне вічності» (Elementatio theologica 88). У Liber de causis розширюється формулювання першої тріади «до вічності» за рахунок подвоєння: aut est superius aeternitate et ante ipsam. Схоже на те, що автор «Книги» хоче точніше позначити перший елемент тріади, показуючи, що «вище буття» вивищується над вічністю. Окрім того, автор Liber de causis модифікує думку Прокла: він пов'язує тріаду «понад вічністю — разом із вічністю — після вічності» з Першопричиною, умом і душею.

99

¹⁴ На відміну від Прокла (Elementatio theologica 53; 88–87), автор «Книги про причини» ідентифікує Першопричину з буттям. Отож ідеї, що артикулюються у цьому фрагменті, ближчі до монотеїстичного тлумачення дійсності. І хоча, як зазначалося, автор «Книги» термінологічно не розрізняє esse і ens, ця відмінність значень з очевидністю випливає з самого контексту. У цьому твердженні esse вживається у значенні первинного, або автентичного буття, буття самого по собі (яке Тома Аквінський позначатиме терміном ipsum esse).

100

¹⁵ У тексті вживається термін intelligentia. Він відповідає грецькому терміну νοῦς. У сучасному німецькому перекладі Андреаса Шенфельда цей термін традиційно передається словом der Geist (с. 7). Барденгевер у перекладі 1882 р. адаптує латинський термін: Das Sein, welches mit der Ewigkeit ist, ist die Intelligenz. Англійський перекладач Тейлор іде тим самим шляхом: The being that is with etemity is Intelligence. Польські перекладачі Софія Бжостовська і Мечислав Ґоґач також уживають слово inteligencja: Lecz bytowanie, które jest z wiecznością, jest inteligencją. Цікаво, що Альберт Великий у своєму коментарі до «Книги про причини» вживає грецьке слово νοῦς. І німецькі перекладачі Альбертового коментаря (див. бібліографію) у своєму перекладі відтворюють цей грецький термін.

Тома Аквінський вважає, що терміном intelligentia позначаються духовні субстанції, тобто ангели. У Summa theologica І, q. 79, а. 10 с.а. він пояснює: «У деяких книгах, перекладених з арабської, відокремлені субстанції, які ми називаємо ангелами, звуться „інтелігенціями“ (intelligentiae vocantur). Мабуть, тому що мислення таких субстанцій завжди перебуває в актуальному стані (propter hoc, quod huiusmodi substantiae semper actu intelligunt). Натомість у книгах, перекладених з греки, вони називаються „інтелектами“ або „умами“ (dicuntur intellectus seu mentes)».

101

¹⁶ В Elementatio theologica Прокла це формулюється так: «Усі божественні душі мають три чини (πᾶσαι αἱ θεῖαι ψυχαὶ τριπλᾶς ἔχουσιν ἐνεργείας): одні — [просто] як душі, другі [чинять як такі], що сприймають божественний ум, а треті — [як такі, що] походять від богів».

102

¹⁷ Під пізнаванними «речами» (res) тут розуміються інтелігібельні форми як прообрази, або парадигми чуттєвих речей.

103

¹⁸ Дієслово «творити» (creare), яке вживає автор «Книги про причини», є промовистим свідченням креаціоністичних і монотеїстичних ідей трактату. Бог прямо називається творцем (див. 173–175). Цікаво порівняти зазначені фрагменти з Elementatio theologica 125, 129 і 137. Фраза Causa prima creavit esse animae mediante intelligentia є найбільш дискусійною у середовищі латинських середньовічних інтелектуалів.

104

¹⁹ Можна замість «те, що попід нею» використати й більш уживаний в цьому контексті термін «субстрат». Наприклад, Барденгевер уживає зворот machte sie dasselbe gleichsam zu dem Substrate der Intelligenz.