78. Iam ergo manifestum est quod res supra intelligentiam et sub ea sunt per virtutem intellectibilem et similiter res corporeae cum intelligentia sunt intellectibiles, et res intellectibiles in intelligentia sunt intellectibiles, quoniam ipsa est causa causae esse earum; et quoniam ipsa non apprehendit nisi per modum suae substantiae et ipsa, quia est intelligentia, apprehendit res apprehensione intellectibili, sive intellectibiles sint res sive corporeae.
73. І ум — таки умоглядна субстанція, а отже, згідно зі способом своєї субстанції, знає речі, котрі одержує згори, і речі, яких він є причиною.
74. Отож він упізнає те, що понад ним, і те, що попід ним, і знає: те, що понад ним, — його причина; а те, що попід ним, — спричинене ним. І пізнає свою причину і своє спричинене згідно зі способом, у який він і є причиною цього, — тобто згідно зі способом своєї субстанції.
75. Подібно ж і кожен обізнаний знає річ кращу і річ нижчу та гіршу не інакше, як згідно зі способом власної субстанції і власного буття, — а не згідно з тим способом, у який існують речі.
76. А коли так, то, без сумніву, і блага, що сходять на ум від першої причини, є в ньому умоглядними; подібно ж, і тілесні, чуттєві речі в умі є умоглядними.
77. А це тому, що речі, котрі є в умі, не є його відбитками, а навпаки, причинами відбитків. Засвідченням цього є те, що ум — причина речей, котрі попід ним, оскільки він — ум. Отже, якщо ум є причиною речей, оскільки він — ум, то, без сумніву, і причини речей в умі — також умоглядні.
78. Отож тепер очевидно, що речі, котрі понад умом і попід ним, є завдяки силі ума; і, подібно ж, тілесні речі з умом є умоглядними і умоглядні речі в умі є умоглядними, оскільки він — причина причини їхнього буття. А оскільки він осягає лише в спосіб своєї субстанції, то, будучи умом, осягає речі — чи то умоглядні, чи то тілесні — умоглядним осягненням.
79. Omnis intelligentiae fixio et essentia est per bonitatem puram quae est causa prima.
80. Et virtus [quidem] intelligentiae est vehementioris unitatis quam res secundae quae sunt post eam quoniam ipsae non accipiunt cognitionem eius. Et non est facta ita nisi quia causa est ei quod est sub ea.
81. Et significatio eius est illud cuius rememoramur: intelligentia est regens omnes res quae sunt sub ea per virtutem divinam quae est in ea et per eam retinet res, quoniam per eam est causa rerum; et ipsa retinet omnes res quae sunt sub ea et comprehendit eas.
82. Quod est quoniam omne quod est primum rebus et causa eis, est retinens illas res et regens eas et non evadit ab eo ex ipsis aliquid propter virtutem suam altam. Ergo intelligentia est princeps rerum quae sunt sub ea et retinens eas et regens eas, sicut natura regit res quae sunt sub ea per virtutem intelligentiae. Et similiter intelligentia regit naturam per virtutem divinam.
83. Et intelligentia quidem non facta est retinens res quae sunt post eam et regens eas et suspendens virtutem suam super eas, nisi quoniam ipsae non sunt virtus substantialis ei, [immo] ipsa est virtus virtutum substantialium quoniam est causa eis.
84. Et intelligentia quidem comprehendit generata et naturam et horizontem naturae scilicet animam, nam ipsa est supra naturam.
85. Quod est quia natura continet generationem et anima continet naturam et intelligentia continet animam.
86. Ergo intelligentia continet omnes res; et non est facta intelligentia ita nisi propter causam primam quae supereminet omnibus rebus, quoniam est causa intelligentiae et animae et naturae et reliquis rebus.
79. Усяка тривкість і сутність ума — через чисте благо, яке є перша причина.
80. І сила ума — потужнішої єдності, ніж другі речі, котрі після нього, бо вони не одержують пізнання його; і вони створені такими саме тому, що ум — причина того, що попід ним.
81. І доведенням цього є те, про що ми вже згадували. Ум править усіма речами, котрі під ним, божественною силою, яка є в ньому і якою він утримує речі, бо через неї він є причиною речей, і вона утримує всі речі, котрі попід ним, і охоплює їх.
82. Це тому, що все, що для речей перше і є їхньою причиною, утримує ці речі й править ними, і жодній з них не уникнути його завдяки його величній силі. Отже, ум є принципом речей, котрі попід ним: утримує їх і править ними. Як природа править речами, котрі попід нею, завдяки силі ума, так і ум править природою завдяки божественній силі.
83. І ум сотворений таким, що утримує речі, котрі після нього, і править ними, і нависає над ними своєю силою лише тому, що вони не є його субстанційною силою, а радше сам він є силою субстанційних сил, бо він — їхня причина.
84. І ум охоплює і породжене, і природу, і межу природи — душу, бо він — понад природою.
85. Це тому, що природа утримує породження, а душа утримує природу, а ум утримує душу.
86. Отже, ум утримує всі речі. І ум сотворений таким не інакше, як через першу причину, котра перевершує всі речі, бо вона — причина ума, і душі, і природи, і решти речей.
87. Et causa quidem prima non est intelligentia neque anima neque natura, immo est supra [intelligentiam et] animam et naturam, quoniam est creans omnes res. Verumtamen est creans intelligentiam absque medio et creans animam et naturam et reliquas res, mediante intelligentia.
88. Et scientia quidem divina non est sicut scientia intellectibilis neque sicut scientia animalis, immo est supra scientiam intelligentiae et scientiam animae, quoniam est creans scientias.