144. Це тому, що якщо всяка причина дає спричиненому щось від себе, то, без сумніву, перше суще дає буття всім спричиненим.
145. Подібно ж і життя урухомлює все, що воно спричиняє, бо життя є процесом походження, що походить від непорушного і віковічного першого сущого, і є першим рухом[121].
146. Et similiter intelligentia dat causatis suis scientiam.
147. Quod est quia omnis scientia vera non est nisi intelligentia et intelligentia est primum sciens quod est et est influens scientiam super reliqua scientia.
148. Redeamus autem et dicamus quod ens primum est quietum et est causa causarum, et si ipsum dat omnibus rebus ens, tunc ipsum dat eis per modum creationis. Vita autem prima dat eis quae sunt sub ea vitam non per modum creationis immo per modum formae. Et similiter intelligentia non dat eis quae sunt sub ea de scientia et reliquis rebus nisi per modum formae […].
149. Ex intelligentiis est quae est intelligentia divina quoniam ipsa recipit ex bonitatibus primis quae procedunt ex causa prima receptione multa. Et de eis est quae est intelligentia tantum, quoniam non recipit ex bonitatibus primis nisi mediante intelligentia prima. Et ex animabus est quae est anima intellectibilis, quoniam est pendens per intelligentam; et ex eis est quae est anima tantum. Et ex corporibus naturalibus est cui est anima regens ipsum et faciens directionem super ipsum; et de eis sunt quae sunt corpora naturalia tantum, quibus non est anima.
146. І подібно ж ум дає пізнання своїм спричиненим [наслідкам].
147. Це тому, що всяке істинне пізнання — не що інше, як ум; а ум — перше, що пізнає, котре є, і проливає своє пізнання на все інше, що пізнає.
148. Повторимося ж і скажемо, що перше суще — непорушне; воно — причина причин; і якщо дає буття всім речам, то дає його за шляхом творення[122]. Натомість перше життя дає життя тим, котрі попід ним, не шляхом творення, а за допомогою форми. Подібно ж і ум дає пізнання тим, що попід ним, та іншим речам не інакше, як за допомогою форми.
149. Серед умів є те, що є умом божественним[123], оскільки одержує з перших благ, які походять від першої причини, багатий здобуток; а є серед них[124] і те, що є лише умом, оскільки одержує з перших благ лише за посередництвом першого ума. І серед душ є те, що є душею умоглядною, оскільки вона залежить[125] від ума; а є серед них і те, що є лише душею. І серед природних тіл є те, чим править душа і учиняє над ним керівництво; а є серед них і ті, котрі є лише природними тілами і не мають душі.
150. Et hoc non iit ita nisi quoniam est ipsa […] neque intellectibilis tota neque animalis tota neque corporea tota, neque pendet per causam quae est supra eam, nisi quae est ex ea completa, integra est quae pendet per causam quae est supra eam.
151. Scilicet quia non omnis intelligentia pendet per bonitates causae primae, nisi quae ex eis est intelligentia completa in primis, integra. Ipsa enim potest recipere bonitates descendentes ex causa prima et pendere per eas, ut vehemens fiat sua unitas.
152. Et similiter non omnis anima pendet per intelligentiam, nisi quae ex eis est completa, integra et vehementius simul cum intelligentia, per hoc quod pendet per intelligentiam, et est intelligentia completa.
153. Et similiter iterum non omne corpus naturale habet animam, nisi quod ex eis est completum, integrum quasi sit rationale.
154. Et secundum hanc formam […] sunt reliqui ordines intellectibiles.
155. Causa prima regit res creatas omnes praeter quod commisceatur cum eis.
156. Quod est quia regimen non debilitat unitatem eius exaltatam super omnem rem neque destruit eam; neque prohibet eam essentia unitatis eius seiuncta a rebus quin regat eas.
157. Quod est quia causa prima est fixa, stans cum unitate sua pura semper, et ipsa regit res creatas omnes et influit super eas virtutem vitae et bonitates secundum modum virtutis earum [receptibilium] et possibilitatem earum. Prima enim bonitas influit bonitates super res omnes influxione una; verumtamen unaquaeque rerum recipit ex illa influxione secundum modum suae virtutis et sui esse.
150. Так є не інакше, як тому, що сама [природа спричиненого] ані не є вся умоглядна, ані не є вся одушевлена, ані не є вся тілесна. А від причини, котра понад нею, залежить лише те, що в ній є довершеного, цілісного: оте цілковито залежить від причини, котра понад нею.
151. Тобто не кожен ум залежить від благ першої причини, а лише той із них, котрий передусім є довершеним, цілісним: він-бо здатний приймати блага, що сходять від першої причини і залежати від них, щоб його єдність стала ще потужнішою.
152. Подібно ж, не кожна душа залежить від ума, а лише та з них, котра є довершена, цілісна і більшою мірою одностайна з умом через те, що залежить від ума і цілковито є умом.
153. Подібно ж, знову-таки, не кожне природне тіло має душу, а лише те з них, котре є довершене, цілісне, немовби розумне.
154. І так само — інші умоглядні чини.
155. Перша причина править сотвореними речами без змішування з ними.
156. Це тому, що правління не ослаблює її єдності, яка вивищується над усякою річчю, ані не знищує її; ані сутність її єдності, відокремлена від речей, не заважає їй правити ними.
157. Це тому, що перша причина — завше тривка і стала у своїй чистій єдності. Вона править усіма сотвореним речами і проливає на них силу життя і блага згідно з їхньою силою і здатністю [приймати], адже перше благо проливає блага на всі речі єдиним пролиттям, проте кожна з речей приймає з цього пролиття згідно з мірою своєї сили і свого буття.
121
36 Першопричина описується тут як така, що перебуває у спокої (
122
37 Ще один приклад монотеїстичного креаціонізму автора «Книги». Першопричина є «причиною причин» (
123
38 Зворот «божественний ум» (
125
40 Дієслово