180. Ergo secundum modum propinquitatis causae primae et secundum modum quo res potest recipere causam primam, secundum quantitatem illius potest recipere ex ea et delectari per eam. Quod est quia non recipit res ex causa prima et delectatur in ea nisi per modum esse sui. Et non intelligo per esse nisi cognitionem, nam secundum modum quo cognoscit res causam primam creantem, secundum quantitatem illam recipit ex ea et delectatur in ea, sicut ostendimus.
181. Substantiae unitae intellectibiles non sunt generatae ex re alia. Omnis substantia stans per essentiam suam est non generata ex re alia.
182. Quod si aliquis dicat: possibile est ut sit generata ex re alia, dicemus: si possibile est ut substantia stans per essentiam suam sit generata ex re alia, procul dubio est substantia illa diminuta, indigens ut compleat eam illud ex quo generatur.
183. Et significatio illius est generatio ipsa.
179. І різниця в одержанні постає не з першої причини, а через одержувача. Це тому, що одержувачі різняться, а через це різниться й одержуване. А от те, що проливає, будучи єдиним, а не різним, порівну проливає блага на всі речі: адже благо порівну проливається на всі речі з першої причини. Отож речі є причиною різниці в проливанні на речі блага. Отже, без сумніву, всі речі не перебувають у першій причині в той самий спосіб. Ось і показано, що перша причина перебуває в усіх речах у той самий спосіб, але всі речі не перебувають у ній у той самий спосіб.
180. Отож за способом своєї близькості до першої причини і за тим способом, за яким річ здатна приймати першу причину — за цією кількістю вона здатна одержувати від першої причини і втішатися нею. Це тому, що річ одержує від першої причини і втішається нею не інакше, як за способом свого власного буття. А під буттям я розумію[130] не що інше, як пізнання, бо той спосіб, яким річ пізнає творчу першу причину — за цією кількістю приймає від неї і втішається нею, як ми й показали.
181. Єднісні умоглядні субстанції не породжені з іншої речі[131]. Всяка субстанція, стала за своєю сутністю, не породжена з іншої речі.
182. Якщо ж хтось скаже, що вона може бути породжена з іншої речі, то відповімо: якщо можливо, щоб стала за своєю сутністю субстанція була породжена з іншої речі, то, без сумніву, ця субстанція — ущербна, бо потребує, щоб її доповнювало те, з чого вона породжується.
183. І доводить це — саме [поняття] породження.
184. Quod est quia generatio non est nisi via ex diminutione ad complementum. Nam, si invenitur res non indigens in generatione sui, scilicet in sua forma et sua formatione, re alia nisi se et est ipsa causa formationis suae et sui complementi, est completa, integra semper.
185. Et non fit causa formationis suae et sui complementi nisi propter relationem suam ad causam suam semper. Illa ergo comparatio est formatio eius et ipsius complementum simul.
186. Iam ergo manifestum est quod omnis substantia stans per essentiam suam non est generata ex re alia.
187. Omnis substantia stans per seipsam est non cadens sub corruptione.
188. Si autem aliquis dicat: possibile est ut substantia stans per seipsam cadat sub corruptione, dicemus: si possibile est ut substantia stans per seipsam cadat sub corruptione, possibile est ut separetur eius essentia et sit fixa, stans per essentiam suam sine essentia sua. Et hoc est inconveniens et impossibile, quoniam, propterea quod est una, simplex, non composita, est ipsa causa et causatum simul. Omnis autem cadentis sub corruptione non fit corruptio nisi propter separationem suam a causa sua; dum vero permanet res pendens per causam suam retinentem eam et servantem eam, non perit neque destruitur. Si ergo hoc ita est, substantiae stantis per essentiam suam non separatur causa semper, quoniam est inseparabilis ab essentia sua, propterea quod causa eius est ipsa in formatione sui.
184. А це тому, що породження — не інакше, як шляхом від ущербності до повноти. Бо якщо знайдеться річ, котра у своєму породженні, тобто у своїй формі та своєму формуванні, не потребує іншої речі, крім себе, і сама є причиною свого формування і своєї повноти, — то вона завше повна і цілісна[132].
185. Але вона постає причиною власного формування і власної повноти не інакше, як через постійний стосунок зі своєю причиною; отож це зіставлення є одночасно її формуванням і її повнотою.
186. Отож тепер очевидно, що всяка субстанція, стала за своєю сутністю, не є породжена з іншої речі.
187. Всяка субстанція, стала сама по собі[133], не підлягає знищенню.
188. Якщо ж хтось скаже, що субстанція, стала сама по собі, може підлягати знищенню, відповімо: якщо субстанція, стала сама по собі, може підлягати знищенню, то можливо, щоб відокремилася її сутність, а вона була тривка і стала за своєю сутністю без своєї сутності. А це недоречно й неможливо: оскільки вона проста і нескладена, то вона — водночас причина і спричинене; а знищення всього, що підлягає знищенню, настає не інакше, як через його відокремлення від своєї причини. Доки ж річ триває в залежності від своєї причини, яка утримує і зберігає її, — не пропадає і не знищується. А коли так, то причина субстанції, сталої за своєю сутністю, ніколи не відокремлюється, бо вона — невідокремлювана від її сутності, бо вона сама собі причина у своєму формуванні.
130
45 Цікаво, що іноді анонімний автор «Книги про причини» промовляє від першої особи (
131
46 З цієї тези починається інша частина трактату, присвячена онтології субстанцій, що охоплює твердження XXV–XXXI. Натомість твердження II–V можна назвати спеціальним ученням про субстанції (про буття, ум, душу і природу).
132
47 У трактаті вдруге чітко розрізнюється «творення» (
133
48 У латинському тексті: