Інтелект (4) відноситься до інтелекту (1), як Сонце відноситься до очей[41]. Для людської душі дієвий інтелект є найвищою метою. Через нього людина досягає своєї найвищої реалізації, повертається до своїх божественних джерел. Тут ми бачимо, як у аль-Фарабі онтологія й епістемологія поєднуються з ученням про вдосконалення людини і з теорією щасливого життя. Очевидно, що запропонована ним універсальна філософська концепція не зовсім узгоджується з ідеєю творення світу єдиним Богом. З огляду на особливий інтерес аль-Фарабі до теорії еманації й теорії каузальності, його, як уже зазначалося, вважають одним із можливих авторів Liber de causis.
Найвідомішим і найвпливовішим мислителем арабомовного світу є Ібн Сіна (Авіценна) (980—1037). Дитинство і юність Авіценни пройшли у Бухарі, столиці перської династії Саманідів. Він розпочав своє навчання з дуже раннього віку, студіюючи Коран, арабську літературу, арифметику і, крім цих традиційних предметів, — право, медицину та філософію. У своїй автобіографії він стверджує, що юридичні і медичні студії розпочав у 16-річному віці. За його власними свідченнями, найскладніше йому було опанувати «Метафізику» Арістотеля (Авіценна прочитав її сорок разів, знав текст майже напам'ять, але все одно не міг зрозуміти намір Арістотеля: чи його «Метафізика» досліджує буття як таке, чи вона є трактатом з теології). Розв'язати цей сумнів йому допоміг трактат аль-Фарабі з метафізики. Авіценна купив цей трактат випадково на книжковому ринку за дуже низьку ціну (продавцеві конче потрібні були гроші й він погодився продати книжку практично за безцінь). Читання метафізичного трактату аль-Фарабі дозволило Авіценні досить швидко зрозуміти головні наміри Арістотеля. Його радість із цього приводу була настільки великою, що наступного дня він роздав великі пожертви бідним і дякував Аллаху за дивовижний дар розуміння. Що ж він зрозумів, що викликало у нього таку бурхливу радість? — Думка про те, що метафізика є наукою про буття, про суще як таке. «Буття», або «суще» (тут коректно вживати ці слова як синоніми) лежить в основі кожного інтелектуального акту. Втім, «буття» у первинному і строгому сенсі можна приписати лише тому, що не може не існувати, що існує саме по собі (ens a se). А це є Бог. Тома Аквінський, коли вчитиме про Бога як про esse per se subsistens, посилатиметься якраз на ці формули Авіценни[42].
Політичні обставини змусили Авіценну полишити Багдад і шукати притулку у впливових правителів Хорезму. Спочатку Ургенч, потім — Горган (Авіценні довелося перетнути пустелю Каракуми), Рей, Гамадан і, нарешті, Ісфахан, де він прожив 14 років і там же й помер. Головним твором Авіценни є «Книга зцілення» (Kitāb al-Šifā) (завершена близько 1027 р.), більша частина якої була перекладена латиною під титулом Sufficientia. Цей трактат є, по суті, розлогою Сумою у 22 частинах, що охоплює всі царини філософії в традиційній класифікації александрійської пізньоантичної традиції[43]. Авіценна написав більше 100 філософських творів — від невеличких есе до багатотомних Сум. Його можна вважати одним із творців самого жанру «суми»[44]. Назва трактату «Про зцілення» відсилає до образу філософії як терапії, який ми знаходимо ще у Платона. Схематика твору будується на теорії еманації (посилення еманативізму аль-Фарабі): з Єдиного буття походить єдина інтелектуальна сутність, перша intelligentia (так буде перекладатися цей термін латиною), що містить у собі множинність. У процесі самопізнання цієї першої Інтелігенції виникає те, що пізнає, і те, що пізнають (суб'єкт і об'єкт пізнання). Тут ми бачимо, як неоплатонічні мотиви еманаційного походження іпостасей (походження νοῦς-y від Єдиного) поєднується з ноологією Арістотеля.
41
Richard Heinzmann.
42
Див.: Kurt Flasch.
43
Зміст цього трактату за виданням: Dimitri Gutas.
A. Логіка: 1. Ісагогія, 2. Категорії, 3. Про інтерпретацію, 4. Силогізм (Перша аналітика), 5. Доведення (Друга аналітика), 6. Діалектика (Топіка), 7. Софістика, 8. Риторика, 9. = Поетика.
B. Теоретична філософія.
I. Фізика: 1. Фізика, 2. Про небо, 3. Про народження і загибель, 4. Метеорологія IV, 5. Мінералогія і Метеорологія, 6. Про душу, 7. Ботаніка, 8. Зоологія.
II. Математика: 1. Геометрія, 2. Арифметика, 3. Музика, 4. Астрономія.
III. Метафізика.
C. Практична філософія. І. Етика. II. Економіка. III. Політика.
44
Один із учнів Ібн Сіни засвідчує, що вчитель жалівся на брак часу, аби написати розлогий коментар до