Марко Поло додає, що посли Великого Хана повезли перо Руха в Китай.
Птах Фенікс
У монументальних скульптурах, кам'яних пірамідах і муміях єгиптяни шукали вічність; логічно, що в їхній країні виник міф про безсмертного циклічного птаха, хоча подальше його опрацювання — справа греків і римлян. Ерман{181} зазначає, що в міфології Геліополіса{182} Фенікс (benu) постає повелителем ювілейних урочистостей або тривалих періодів часу; Геродот у знаменитому уривку (II, 73) викладає з повторюваною недовірою первісний варіант легенди:
«Є там інший священний птах на ім’я Фенікс, якого я бачив тільки намальованим. Він і справді рідко себе показує та, за словами жителів Геліополіса, прилітає в Єгипет лише раз на п’ятсот років, коли помирає його батько. Якщо за величиною та будовою цей птах справді такий, яким його змальовують, то він дуже схожий на орла, а пір’я має почасти золотаве, а почасти яскраво-червоне. Про нього розказують такі дива, що хоч вони й здаються мені малоймовірними, я однак мушу їх переповісти. Щоб перенести свого мертвого батька з Аравії в храм Сонця, птах удається до таких дій: передусім робить з мирри яйце такого розміру, щоб спромогтися його підняти; відтак, створивши яйце, визначає, чи воно йому під силу, а тоді робить у ньому порожнину, в яку кладе батькове тіло, та заліплює порожнину миррою, поки вага яйця з тілом зрівняється з його первісною вагою; нарешті птах замуровує отвір, піднімає яйце та летить з ним до храму Сонця в Єгипті. Хай там як, але таке розповідають про цього птаха».
Років через п’ятсот Тацит{183} і Пліній підхопили цю чарівну історію; перший слушно зауважив, що вся старовина темна, однак легенда визначила термін життя Фенікса — тисяча чотириста шістдесят один рік («Аннали», VI, 28). Другий також дослідив хронологію Фенікса; він заявив (X, 2), що, за Манілієм{184}, птах живе один Платонів, або великий, рік. Платонів рік дорівнює часу, який потребують Сонце, Місяць і п’ять планет, щоб повернутися у вихідну точку; Тацит у «Діалозі промовців» стверджує, що він охоплює дванадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири звичайні роки. Древні люди вірили, що після завершення цього величезного астрономічного циклу світова історія повториться в усіх подробицях, бо повториться вплив планет; таким чином Фенікс стає віддзеркаленням або образом Всесвіту. Щоб увиразнити аналогію, зазначимо, що стоїки навчали, нібито Всесвіт гине у вогні та відроджується з вогню, і цей процес не матиме кінця й не мав початку.
Плин років спростив механізм відродження Фенікса. Геродот згадує яйце, а Пліній хробака, але вже Клавдіан наприкінці IV століття пише поезію про невмирущого птаха, який відроджується з власного попелу, є спадкоємцем себе самого та свідком епох.
Небагато знайдеться таких поширених міфів, як міф про Фенікса. До вже згаданих авторів варто додати: Овідія («Метаморфози», XV), Данте («Пекло», XXIV), Шекспіра («Генріх VIII», V, 4), Пельїсера{185} («Фенікс і його природна історія»), Кеведо («Іспанський Парнас», VI), Мілтона («Самсон-борець», стисло). Згадаймо ще й латинську поему «De Ave Phoenice»[36], приписувану Лактанцію{186}, а також англосакське наслідування цієї поеми VIII століття. Тертуліан{187}, святий Амвросій{188} і святий Кирило Єрусалимський{189} наводять Фенікса як доказ воскресіння плоті. Пліній глузує з лікарів, які прописують екстракти з гнізда та попелу Фенікса.
Птах, який спричиняє дощ
Щоб пролився дощ, у китайських землеробів, крім дракона, є ще й птах на ім’я Шан Ян. Птах цей одноногий; у давнину дітлахи стрибали на одній нозі, насуплювали брови та примовляли: «Буде дощ-дощовиця, бо Шан Ян вже веселиться». Подейкують, буцімто він п’є воду з річок, а потім ллє її на землю.
Один стародавній мудрець приручив його та зазвичай носив у рукаві. Історики розповідають, що якось Шан Ян, розмахуючи крилами і підстрибуючи, пройшов перед троном владаря царства Ці. Стривожений владар послав одного зі своїх міністрів у двір правителя царства Лу, де міністр мав попросити поради в Конфуція. Той передрік, що Шан Ян викличе повені в цьому й сусідніх краях. Він порадив побудувати греблі та прорити канали. Владар дослухався до цих застережень і уникнув великого лиха.