Інші кажуть, нібито земля стоїть на воді, вода — на скелі, скеля — на карку в бика, бик — на шарі піску, пісок — на Багамуті, Багамут — на гарячому вітрі, гарячий вітер — на тумані. На чому лежить туман, невідомо.
Багамут такий величезний і сяйливий, що людські очі не можуть на нього дивитися. Якби помістити в одну його ніздрю всі земні моря, то вони здалися б гірчичним зернятком серед пустелі. У чотириста дев’яносто шостій ночі з «Тисячі й одної ночі» мовиться, що Ісі (Ісусові) було дано побачити Багамута, і коли сповнилася ця милість, він упав на землю й опритомнів лише через три дні. А ще мовиться, що під гігантською рибою є море, під морем — повітряна безодня, під повітрям — вогонь, а під вогнем — змія на ім’я Фалак, у пащі якої шість пекл.
Уявлення про розташування скелі на бику, бика на Багамуті, а Багамута ще на чомусь начебто ілюструє космологічний доказ існування Бога, який виявляється в тому, що кожна причина потребує причини попередньої, а отже, постає необхідність обґрунтувати першопричину, щоб не продовжувати до нескінченності.
Бальдандерс
На думку про Бальдандерса (ім’я, що можна перекласти як «Уже не такий» або «Вже інший») майстра-чоботаря Ганса Сакса{12} з Нюрнберга навів епізод з «Одіссеї», коли Менелай переслідує єгипетського бога Протея, який обертається на лева, змію, пантеру, нестримного вепра, дерево та джерело. Ганс Сакс помер 1576 року; а вже за дев’яносто літ Бальдандерс з’являється знов — у шостій книзі фантастичного шахрайського роману Гріммельсгаузена{13} «Вигадливий Сімпліциссімус». Герой роману бачить у лісі кам’яну статую, що видається йому ідолом з якогось старовинного германського храму. Він торкає її, а статуя каже, що вона Бальдандерс, і набуває подоби людини, дуба, свині, шинки, лугу з конюшиною, гною, квітки, розквітлої гілки, шовковиці, шовкового килима і ще багатьох речей та істот, а потім знову стає людиною. Бальдандерс удає, нібито хоче навчити Сімпліциссімуса мистецтва «розмовляти з німими від природи речами, такими як стільці та лави, казани й глеки»; а ще він обертається на писаря та пише слова з Об’явлення святого Івана Богослова: «Я є початок і кінець», — що слугують ключем до зашифрованого документа, в якому Бальдандерс залишає Сімпліциссімусу свої настанови. Бальдандерс додає, що його гербом (як у турка, але правомірніше) є півмісяць.
Бальдандерс — чудовисько мінливе, чудовисько в часі; на титульному аркуші першого видання роману Гріммельсгаузена є гравюра із зображенням істоти з головою сатира, тулубом людини, розправленими пташиними крилами та риб’ячим хвостом; ногою цапа з пазурами грифа ця істота топче купу масок — імовірно, різних своїх іпостасей. На паскові в Бальдандерса почеплений меч, а в руках — розгорнута книжка із зображенням корони, вітрильника, келиха, башти, немовляти, гральних костей, капелюха з балабончиками та гармати.
Баранець
Рослинний баран Татарії, або Баранець, або «Плаун Баранець», або «Плаун китайський» — це рослина, що своєю формою нагадує вкритого золотавим пушком баранця. Вона здіймається на чотирьох чи п’яти корінцях; усі рослини навколо неї гинуть, а вона буяє; коли її зривають, виступає кривавий сік. Нею полюбляють ласувати вовки. Сер Томас Браун змальовує цю рослину в третій книзі «Pseudodoxia Epidemica»[1] (Лондон, 1646). В інших чудовиськах поєднуються види чи роди тваринного світу, а в Баранці — рослинний і тваринний світи.
Згадаймо принагідно мандрагору, яка кричить, мов людина, коли її виривають з коренем; і сумний ліс самогубців, з чиїх понівечених стовбурів цідяться водночас кров і слова, що описується в одному з кіл «Пекла»; і уявлене Честертоном{14} дерево, що зжерло птахів, які гніздилися в його гіллі, а навесні замість листя на ньому виросло пір’я. *
Бегемот
За чотири століття до християнської ери Бегемот був величезним слоном чи гіпопотамом, або ж непропорційним і недосконалим покручем обох цих тварин; а нині його точно змальовують як велетенську істоту десять знаменитих віршів (Книга Йова XL, 15–24). Усе інше — припущення чи філологія.
Слово «Бегемот» означає множинність; йдеться (як стверджують філологи) про підсилену множину гебрайського слова b’hemah, тобто тварина. Луїс де Леон{15} у «Викладі Книги Йова» завважує: «“Бегемот” — гебрайське слово, що значить “тварини”; учені зійшлися на думці, що воно означає слона, поіменованого в такий спосіб через неймовірну величину, оскільки така тварина варта багатьох».
1
Традиційний переклад назви — «Помилки та заблуди»; праця містить розгорнутий перелік поширених помилок та їхнє спростування