Містер Дж. П. Вентлінг, який раніше жив у Пенсильванії, а тепер — у Сент-Ентоні-Парк, штат Міннесота, мав сумний досвід зустрічі зі Сквонком поблизу Монте-Альто. Він удавав плач Сквонка і, заманивши того в мішок, поніс додому. Аж раптом ноша зробилася легшою і плач урвався. Вентлінг розв’язав мішок: там залишилися тільки сльози з бульбашками».
Вільям Т. Кокс{217}
•Потвори лісів, а також деяких пустель і гір»,
Вашингтон, 1910
Слон, який передвістив народження Будди
За п’ятсот років до християнської ери непальській цариці Майї наснилося, буцімто білий Слон зійшов з Золотої Гори та ввійшов у неї. Тварина вві сні мала шість бивнів, що відповідали вимірам простору в Індостані: вгорі, внизу, позаду, спереду, ліворуч і праворуч. Царські астрологи передвістили, що Майя народить хлопчика, який стане імператором землі або визволителем роду людського. Сталося, як відомо, друге.
В Індії Слон — домашня тварина. Білий колір символізує смирення, а число шість — священне.
Стоголовець
Стоголовець — риба, створена з карми деяких слів, їхнє посмертне відлуння в часі. В одному з китайських життєписів Будди розповідається, що той зустрів якось рибалок, котрі тягнули з води сітку. Ціною неймовірних зусиль вони нарешті витягли на берег величезну рибу, в якої одна голова була мавпячою, друга — собачою, третя — кінською, четверта — лисячою, п’ята — кабанячою, шоста — тигрячою, а всього голів було сто. Будда спитав рибу:
— Ти, бува, не Капіла?
— Капіла, — відповів Стоголовець, перш ніж умерти.
Будда пояснив учням, що в попередньому втіленні Капіла був брахманом, який зробився ченцем і перевершив усіх у розумінні священних текстів. Його товариші часом помилялися, і Капіла казав їм: «ох, мавпяча голова»; «ох, собача голова» тощо. Коли він помер, карма цих прізвиськ обернула його в наступному житті на морське чудовисько, переобтяжене всіма тими головами, якими Капіла обзивав своїх товаришів.
Сфінкс
У єгипетських скульптурах Сфінкс (Геродот називає його Андросфінксом, щоб відрізняти від грецького) — лежачий на землі лев з людським обличчям; існують припущення, що він символізував владу фараонів і охороняв гробниці та храми. Інші сфінкси, на вулицях Карнака{218}, мають голови барана, священної тварини Амона{219}. Серед монументів Ассирії є зображення бородатих сфінксів у коронах, цей образ звичний і для перських гем. Пліній долучив Сфінксів до свого переліку ефіопських тварин, відзначивши лише одну їхню прикмету: «рожево-буру шерсть і такі ж груди».
Грецький Сфінкс має голову та груди жінки, крила птаха, а тулуб і лапи лева. Інші приписують йому тулуб собаки та зміїний хвіст. Кажуть, він вигублював Фіви, пропонуючи людям загадки (бо говорив людським голосом) і пожираючи тих, котрі не могли їх розгадати. Едіпа, сина Іокасти, він спитав:
— Яка істота має чотири, дві або три ноги, і що більше їх має, то вона слабша[42]?
Едіп відказав, що це людина, яка немовлям лазить рачки, у дорослому віці ходить на двох ногах, а в старості спирається на ціпок. Коли він розгадав загадку, Сфінкс кинувся вниз із вершини скелі.
Де Квінсі{220} 1849 року запропонував іншу відповідь, яка може доповнити традиційну. Предметом загадки, за де Квінсі, є не так людина взагалі, як сам Едіп — безпорадний сирота в дитинстві, самітник у зрілому віці та зневірений сліпий, який спирається на Антігону, в старості.
Сцілла
Перш ніж перетворитися на чудовисько й кинутися у вир, Сцілла була німфою, в яку закохався бог Главк{221}. Він звернувся по допомогу до Кірки, відомої знахарки та чаклунки. Кірка полюбила його, а що Главк не міг забути Сціллу, отруїла воду джерела, в якому та зазвичай купалася. Щойно Сцілла торкнулася води, нижня частина її тіла обернулася на гавкаючих собак. Вона трималася на дванадцяти лапах, а шість голів, що в неї з’явилися, мали по три ряди зубів кожна. Ця метаморфоза так вжахнула Сціллу, що вона кинулася в протоку, яка розділяє Італію та Сицилію. Боги перетворили її на скелю. Під час бурі мореплавці й досі чують, як виють хвилі, розбиваючись об скелю.
42
Така, здається, найдавніша легенда. Роки додали до неї метафору, в якій людське життя відображене як один день.
Тепер загадка формулюється так: «Яка істота ходить на чотирьох ногах уранці, на двох ополудні й на трьох увечері?» (