У Йотунгеймі, країні велетів, Утгарда-Локі{244} кидає виклик богові Тору та пропонує йому підняти кота; богу, хоч як він старається, насилу вдається відірвати від підлоги одну котячу лапу; кіт — це змія. Тора ошукали за допомогою чаклунства.
У день Загибелі Богів змія зжере землю, а вовк — сонце.
Фастітокалон
За доби Середньовіччя Святому Духові приписали створення двох книг. Одна з них, як відомо, — Біблія; друга — Всесвіт, чиї істоти містять безсмертні напучення. Щоб пояснити останнє явище, укладалися «Фізіологи», або «Бестіарії». Наведемо текст з одного англосакського «Бестіарію»:
«А ще я розповім у цій пісні про могутнього кита. Він небезпечний для всіх мореплавців. Іменують цього підкорювача океанських течій Фастітокалоном. Зовні він нагадує порепаний, наче вкритий піском, стрімчак; побачивши його здаля, моряки гадають, ніби перед ними острів. Вони пришвартовуються до нього, як до землі, та без страху сходять. Розбивають табір, розпалюють вогнище і, стомлені, засинають. Тоді зрадливець занурюється в океанську глибінь, а тим часом корабель та люди тонуть у передпокої смерті. А ще з його пащі зазвичай линуть пахощі, які приваблюють інших риб. Вони запливають усередину, тоді він стуляє щелепи, і риби починають жерти нещасних. Так цей диявол спроваджує нас у пекло».
Така ж історія розповідається в «Тисяча й одній ночі», у легенді про святого Брендана та у «Втраченому раї» Мілтона, де йдеться про кита, який спить «серед норвезьких хвиль».
Фауна Китаю
Цзян-лян має голову тигра, обличчя людини, чотири копита, довгі ноги та тримає в зубах змію.
На захід від Червоної ріки живе тварина, що зветься Чоу-ті й має по одній голові спереду та ззаду.
У жителів Цзюань-Тоу людські голови, кажанові крила та пташині дзьоби. Харчуються вони лише сирою рибою.
Сяо схожа на сову, але має людське обличчя, мавпячий тулуб і собачий хвіст. Її поява передвіщає страшну посуху.
Сін-сіни схожі на мавп. Вони мають білі пики та гострі вуха. Ходять як люди та видираються на дерева.
Сін-тянь — істота, якій у бою супроти богів відтяли голову, й вона залишилася безголовою назавжди. Очі в неї на грудях, а ротом їй слугує пуп. Вона скаче та стрибає на роздоллі, вимахуючи щитом і сокирою.
Риба Хуа, або летюча риба, — змія схожа на рибу, проте з пташиними крилами. Її поява передвіщає посуху.
Гірський Хуей схожий на собаку з людським обличчям. Він вправний стрибун і рухається зі швидкістю стріли; тому вважається, що його поява передвіщає тайфуни. Помітивши людину, він глузливо сміється.
Жителі краю Довгоруких торкаються руками землі. Харчуються вони рибою, яку ловлять, стоячи на березі моря.
У Морських Людей голова й руки людські, а тулуб і хвіст риб’ячі. На суходолі з’являються під час великих припливів.
Музична Змія має зміїну голову та чотири крила. Звуки, які вона видає, нагадують удари по нефриту.
Бін-фень, що живе у Чарівній Ріці, схожий на чорного кабана, але має по голові спереду та ззаду.
Небесний Кінь схожий на білого собаку з чорною головою. Має м’ясисті крила та може літати.
У краю Дивноруких люди мають по одній руці та по три ока. Вони вельми спритні та роблять летючі вози, в яких літають, підхоплені вітром.
Ді-цзян — чарівний птах, що живе в Небесних горах. Він червоний, у нього шість ніг і чотири крила, проте нема ні лику, ні очей.
«Тай Пін Гуан Цзи»{245}
Фауна США
У жартівливій міфології дроворубів Вісконсину та Міннесоти існують унікальні створіння, в яких, напевно, ніколи ніхто не вірив.
Хайдбіхайнд (Схований позаду)[46] повсякчас за чимось ховається. Хоч скільки людина крутиться, він завжди позаду, і тому його ніхто ніколи не бачив, а він тим часом убив і зжер чимало дроворубів.
Роупрайт (Мотузяник) — тварина завбільшки з поні зі схожим на мотузку дзьобом, яким вона ловить найпрудкіших кролів.